Січень

Граблі дощів знесли снігів копички,
А решту віник вітру позмітав…
Панує в звичнім храмі новоріччя
Незвична березнева чистота.

Торішнє листя золото – за безцінь.
Черлено гасне сонячний ліхтар.
Ідуть руді волхви по неба стежці
В туніках позолочених із хмар.

Зникає день у сутінках глибоких –
Ні просвітку, ні згуку, ні пісень…
Лиш заглядає місяць волооко
До ясел, де дрімає новий день.

Роти одвірків дихають морозом
І зорі заглядають до сажа,
Де косарі зими тримають коси,
Очікуючи нову снігожать.

Пекельним духом дихає запіччя,
В кутку – золотощокі образи…
Похрумкує сніжком телятко січня,
Що пан господар з неба натрусив.

Нетерпеливиться телятку січня –
Погукує голодним малюком…
А поки на сніданок – біла січка,
На полудень – тумани молоком.

Володимир БОГДАНОВИЧ