Зима

Холодними руками спроквола
На грудня свіжобілу скатертину
Вилущує, неначе квасолини,
Зима останні залишки тепла.

Припнула пряжу снігу до стерні
Й вичісує вітрами нитки білі…
Кружля все швидше срібне мотовило!
Дзвенять гучніш зернини крижані!

Ледь-ледь бредуть підсліпуваті дні,
Волочать свої ноги занімілі –
Виписують їм паморозі стріли
Узорами дороги крем’яні.

За ніч налипла сніжна мошкара
Й удосвіта облуплюється тиньком,
А літо вийшло з сутінків навшпиньки,
Закутавшись у білий масхалат…

Не гарячкуй, зберись на силі, зваж
Цей битий шлях до піксельного літа,
Де на краю обвітреного світу
Вилущує набої патронтаж.

Володимир БОГДАНОВИЧ