На дні

Цю зиму вже нічим не відбілити –
Суцільна ніч з пропалинами днів.
Сніги такі – неначе білим шито
Десь-не-десь по зітлілім полотні.

Ні ніч, ні день – один суцільний морок.
Зірки – немов болотяні вогні.
І навіть ліхтарям короткозорим
Не видно чогось далі своїх ніг.

Дощі лапаті і сніги безкрилі.
Бурульки – наче ікла крижані.
Тріпочуться, мов порвані вітрила,
Шматки листків, вчепившись до стерні.

То у туман навколо все зав’ється –
Стоять дерева, наче курені, –
То раптом вітер чортеням несеться
Охляп на нестриноженім коні.

У каламуті днів, в безчасся вирі,
У мороці зими, на самім дні,
Направду кажуть – кожному по вірі,
Чекання – тільки пауза в борні.

Відбувши цю душі і тіла схиму,
В весну прийдемо спраглі і нагі
З зими, яка – лиш спогади про зиму,
А сніг – лише обіцянка снігів.

Володимир БОГДАНОВИЧ