Щось було у нього від Соломона...
Василь Саламонович Петрусенко прожив під 100 років! І "числився" у селі розумним та начитаним! У всякому разі, коли сей чоловік розміняв десятий десяток, завідувачка сільської книгозбиральні у Мурав`ях (це крайня північна георграфічна точка України), ставила ймовірного "нащадка" царя Соломона у приклад куди молодшим односельцям!
А дядько Василь полюбляв різні твори та різні жанри. Як і не надавав переваг комусь одному із письменників. Він просто товаришував з книгами. Кожного погожого весняного дня, взявши до рук книжку, він виходив на подвір'я і вмощувався на стільці під хатою проти сонця.
На жаль, розум цього поважного чоловіка чомусь не був взятий до уваг вельми зкомунізованими односельцями, які у травні 1942 року вирішили дати бій німцям у сусідньому Гремячі!? Навіть вибили їх з містечка. Натомість за день-від Мурав'їв залишились лишень димарі!? До 250 обійсть спалили німці, прореагувавши у такий спосіб на неприйнятний вчинок місцевих партизанів, які спочатку собі "встановили совєтську владу", а потім вирішили її "експортувати" у сусідній Грем'яч. До речі, на той час Саламоновичу йшли 80-ті.
Сьогодні займатися подібним хоббі- читанням книжок, у Мурав'ях бажаючих нема. Бо вже давно нема у селі, де живе з півсотню люду, бібліотеки, школи, "клюбу"! Та впродовж цих років після закриття бібліотеки ніхто з мешканців і не обурювався!? Інша справа-хотіли і "добивалися", щоб зробили для мурав'івців "вікно" на кордоні з Мордором! (Імперія ж від Муравїв через огороди!) От і хотіли вільно ходити до чужинців, начебто, за пенсіями!? Та московський ворог розпорядився по-іншому. Сам усі перспективи мурав'ївців перекреслив агресією проти України.
П'ять років тому, перебуваючи у журналістському відрядженні на краю Української Землі-у Мурав'ях, я питав за Василя Саламоновича. На жаль, публіка лишень зеньки розширювала. Хоча одна жінка- Варка Пустовой, якій на ту пору так само, як і пану Петрусенку, коли його фотографував один з місцевих сількорів у 1961 році, йшов десятий десяток!!! Вона мені багато чого "секретного" повідала! Дещо-опублікував у "Деснянці "за 4-серпня 2011 року, та "найкрутіше"- увійде до очікуваної на видання книжки.
То яка ж "мораль цієї байки"? Та просто потрібно читати розумні книжки, щоб там хто не казав- варто! Бо те, що підкидає часто-густо нам сучасна політична еліта, представники якої вже й забули , коли останній раз розкривали книжку- ні в які двері не проходить. Так, що-дай Бог, щоб хоча б по одному, але - у кожному селі Новгород-Сіверщини можна було зустріти Василя Саламоновича Петрусенка! Так, подібних до славного мурав'ївця, що жив там, де зачинається Україна на Півночі і до останніх днів був затятим книголюбом!
Борис ДОМОЦЬКИЙ
А дядько Василь полюбляв різні твори та різні жанри. Як і не надавав переваг комусь одному із письменників. Він просто товаришував з книгами. Кожного погожого весняного дня, взявши до рук книжку, він виходив на подвір'я і вмощувався на стільці під хатою проти сонця.
На жаль, розум цього поважного чоловіка чомусь не був взятий до уваг вельми зкомунізованими односельцями, які у травні 1942 року вирішили дати бій німцям у сусідньому Гремячі!? Навіть вибили їх з містечка. Натомість за день-від Мурав'їв залишились лишень димарі!? До 250 обійсть спалили німці, прореагувавши у такий спосіб на неприйнятний вчинок місцевих партизанів, які спочатку собі "встановили совєтську владу", а потім вирішили її "експортувати" у сусідній Грем'яч. До речі, на той час Саламоновичу йшли 80-ті.
Сьогодні займатися подібним хоббі- читанням книжок, у Мурав'ях бажаючих нема. Бо вже давно нема у селі, де живе з півсотню люду, бібліотеки, школи, "клюбу"! Та впродовж цих років після закриття бібліотеки ніхто з мешканців і не обурювався!? Інша справа-хотіли і "добивалися", щоб зробили для мурав'івців "вікно" на кордоні з Мордором! (Імперія ж від Муравїв через огороди!) От і хотіли вільно ходити до чужинців, начебто, за пенсіями!? Та московський ворог розпорядився по-іншому. Сам усі перспективи мурав'ївців перекреслив агресією проти України.
П'ять років тому, перебуваючи у журналістському відрядженні на краю Української Землі-у Мурав'ях, я питав за Василя Саламоновича. На жаль, публіка лишень зеньки розширювала. Хоча одна жінка- Варка Пустовой, якій на ту пору так само, як і пану Петрусенку, коли його фотографував один з місцевих сількорів у 1961 році, йшов десятий десяток!!! Вона мені багато чого "секретного" повідала! Дещо-опублікував у "Деснянці "за 4-серпня 2011 року, та "найкрутіше"- увійде до очікуваної на видання книжки.
То яка ж "мораль цієї байки"? Та просто потрібно читати розумні книжки, щоб там хто не казав- варто! Бо те, що підкидає часто-густо нам сучасна політична еліта, представники якої вже й забули , коли останній раз розкривали книжку- ні в які двері не проходить. Так, що-дай Бог, щоб хоча б по одному, але - у кожному селі Новгород-Сіверщини можна було зустріти Василя Саламоновича Петрусенка! Так, подібних до славного мурав'ївця, що жив там, де зачинається Україна на Півночі і до останніх днів був затятим книголюбом!
Борис ДОМОЦЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |