Щоденник Літа: ненависть

Підозрюю, що цю сторінку Літа толерантний, точніше цензорний (не цензурний) ФБ може забанити. Але ж неможливо якось толерантно висловити свої почуття після чергової атаки на українців, після чергових смертей в Кривому Розі, після чергових смертей на фронті... Бо всі вони НЕ ЧЕРГОВІ.

Бо кожного разу боляче. Але не тим болем відчаю, що в лютому-березні 2022. Це біль ненависті, розуміння, що прощення неможливо. Принаймні, поки що.

Завжди вважала ненависть руйнівним, хоч і сильним почуттям, якого не варта така гниль як русня. Але зараз навіть не намагаюся подолати в собі ненависть.

Світла пам'ять загиблим. Дякую Героям, які визволяли людей з-під завалів. Слава ЗСУ!

Ірина ЛОМОНОС

ПС ВІРШ НА ЗГАДКУ
Святослав Вакарчук – Звідки взялась ти, моя НЕНАВИСТЬ
Звідки взялась ти, моя ненависть?
Я ж тобі не давав телефон.
Я ж ніколи не кликав в гості.
Вікна в серце закрив, балкон.
Звідки взялась ти, моя ненависть?
Я ж тебе не будив вночі.
Я тобі не приносив їсти.
Не лишав у дверях ключі.
Звідки, с*ко, ти в біса взялася?
Звідти виють під звук сирен?
Прямо в серце, у моє серце
Ці мільйони чужих імен.
Як тепер мені жити, ненависть?
Як писати весні листи?
Як, забувши ноктюрни із градами,
Заспівати "Така, як ти"?
Ти зробила мене чорно-білим.
Ти зробила мене простим.
Тож тепер не проси пощади.
Тож тепер не волай "Прости".
Я тепер просто так не спинюся.
Я тепер підірву мости.
Знищу я тебе, моя ненависть,
І здригнуться в землі хрести.
Знищу спершу тебе на вулиці.
Знищу в небі і на землі.
Знищу твої брудні прокльони.
Знищу танки і кораблі.
А коли промине тривога,
Сонце вигляне з висоти,
Приповзу я в сльозах до Бога
І заспіваю "Така, як ти".