Щоб зрозуміти сучасне – треба знати минуле

Згадаймо як почалося встановлення нової влади на початку у ХХ столітті на теренах колишньої Російської імперії під назвою «советская».
Цією датою є 25 жовтня (7 листопада – за новим стилем) 1917 року. Саме цього дня російські більшовики військовим шляхом захопили владу в Петрограді. Пізніше, ця подія в СРСР отримала назву «Велика жовтнева соціалістична революція».

Однак, захопити владу в у Києві місцевим більшовикам-інтернаціоналістам не вдалося. Цьому завадила, в першу чергу, національно-визвольна боротьба українського народу. Тому місцевим більшовикам у купі з делегатами «III Донецко-Криворожского областного съезда Советов» довелося спочатку проголосити 12(25) грудня 1917 року у Харкові маріонеткову Українську Народну Республіку Рад. Після чого від її імені запросити на допомогу інтервентів – російські загони Червоної гвардії.

Чому більшовики були проти проголошеної ІІІ-м Універсалом Української Центральної Ради (УЦР), до якої вони також входили, 7(20) листопада 1917 року Української Народної республіки та призначення виборів до Українських Установчих Зборів на 9 січня 1918 року?
Відповідь проста: їм була потрібна абсолютна влада.

Натомість, у 1917 році у них не було більшості ні в Українській Центральній Раді, ні на Всеукраїнському з'їзді рад, який зібрався 4(17) грудня 1917 року в Києві.
Вони розуміли, що сподіватись на підтримку виборцями більшовиків-інтернаціоналістів марно: українці – не росіяни.
Більш того, більшовикам не вдалося знайти навіть у серед своїх людини з українським прізвищем, яка б очолила їх «харківський» уряд. Тому обов’язки голови уряду з 14(27) грудня 1917 року по 9 січня 1918 року виконувала член «УС» від Чернігівської губернії Євгенія Бош (Майш), яка було одночасно у цьому уряді ще й народним секретарем внутрішніх справ.
Більшовиків не влаштовували результати виборів до Всеросійського «Учредительного собрания»(УС), які відбулися вже після «жовтневого перевороту» і узурпації ними на частині території Росії.
Отже, тільки там де більшовики вже захопили владу, вони отримали перевагу на виборах до «УС».

Наприклад, у Петрограді більшовики отримали 45% голосів, у Москві - 48%, у Петроградській губернії — 50%, Московській — 56%, Мінській — 63%, на Західному фронті — 66,3%, в місті Тула — 97,8% і навіть 100% (!!!) — на Балтійському флоті. Водночас в українських губерніях більшовиків підтримали тільки близько 10% виборців.

До речі, по Чернігівському виборчому округу було обрано 9 представників від Української соціал-революційної партії(УСРП) і Української селянської спілки (УСС), 3 – від більшовицької РСДРП(б), одного – від Російської партії соціалістів-революціонерів.
Членами «УС» по списку УСРП і УСС було обрано також лідерів УЦР В. Винниченка, М. Грушевського, С. Петлюру.
Загалом, навіть, по території Росії більшовики отримали лише 25% голосів. Разом з тимчасовими союзниками – «лівими» есерами, які спокусилися на передвиборчий трюк з «Декретом о земле», більшовики отримали в «УС» лише 38,5% місць. Не дивно, що перший день зібрання «УС» 5(18) січня 1918 року у Петрограді став і останнім.
Почалася так звана громадянська війна і інтервенція.

На мою думку, саме нав’язування силою більшовиками-комуністами «советской» влади в Україні, яку ніколи не підтримувала більшість людей, спричинило до численних втрат і людських жертв, які переслідували Україну у ХХ столітті.
На жаль, належних висновків з власної історії досі багато хто з так і не зробив.

Це яскраво засвідчили події після виборів 2010 року, на яких партія влади, спромоглася тільки за допомогою брудних виборчих технологій, отримати «підтримку» виборців і тому взялася «строить новую страну».

1. Б о ш Евгения Готлибовна - Р.С.-Д.Р.П.(б.);
2. Б р е ш к о - Б р е ш к о в с к а я Екатерина Константиновна - с-р;
3. К о в а л е в с к и й Ипполит Дмитриевич - укр. с-р с укр. сел. спилкой;
4. К о в б а с а Тит Васильевич - укр. с-р с укр. сел. спилкой;
5. К о с т е н е ц к и й Василий Емельянович - укр. с-р с укр. сел. спилкой;
6. Л а ш к е в и ч Вячеслав Иванович - укр. с-р с укр. сел. спилкой;
7. М о т о р а Федор Евтихиевич - Р.С.-Д.Р.П.(б.);
8. О д и н е ц Михаил Матвеевич - укр. с-р с укр. сел. спилкой;
9. П я т а к о в Георгий Леонидович - Р.С.-Д.Р.П.(б.);
10. С а е н к о Николай Ферапонтович - укр. с-р с укр. сел. спилкой;
11. Ш а п о в а л Никита Ефимович - укр. с-р с укр. сел. спилкой;
12. Ш р а г Николай Ильич - укр. с-р с укр. сел. спилкой;
13. К у з ь м е н к о Андрей Захарович - укр. с-р с укр. сел. спилкой.