Що таке рашизм? - виступ на Красній площі

Оскільки мій виступ на недільному мітингу, організованому обласним штабом національного спротиву, викликав різне трактування в москвоорієнтованих жителів Чернігова, подаю його у викладі.

- Дорогі земляки, а в час війни хочеться казати - брати і сестри!

Там ось лозунг підніміть вище "Рашизм не пройдет!". Ми воюємо з рашизмом - це особлива форма нацизму: поєднання російського імперіалізму з їх месіанізмом і нахабством. Як ми переможемо рашизм? Ми, українці, за півроку створили армію, яка вже ввійшла у двадцятку кращих армій світу. Створили армію всупереч зрадникам- генералам, всупереч недолугим політикам. Але тільки армією ми рашизм не переможемо.

Ми переможемо рашизм тільки тоді, коли зрозуміємо суть цього явища. Коли зрозуміємо, що ми, українці, не належимо до їх "русского міра", у якому ті дві букви сс стали зловісно нагадувати SS часів другої світової війни.

Ми переможемо рашизм, коли зрозуміємо, що російська церква - не наша церква. Коли наші політики ходять до храмів московського патріархату, то хай не брешуть, що вони - за Україну, бо вони моляться за патріарха московського, а не київського. Вони належать до тої церкви, яка благословляє ракети з символічною назвою "Сатана". До тої організації, яка проповідує не Христове Євангеліє, а русскій мір. Це не церква, це не православіє - це, за влучним висловом нашого Патріарха Філарета, обрядославіє.

Якщо ми хочемо ходити у російську церкву і дивитися російське телебачення, і слухати російську музику - ніколи не переможемо рашизм.

Російська культура велика - це правда. Але вона нічим не більша за культуру грузинську, культуру польську, а тим паче - за культуру британську чи французьку. Тож давайте не дурити себе російськими міфами, отими алєксандрами нєвськімі, яких насправді або не було, або не було тих битв, що їм приписують. Якщо досі на місці, скажімо, Куликовської битви не знаходять зброї, а ми й досі віримо у ту битву і у велич російської зброї. Брехня це все!

Ми й досі перебуваємо під впливом брехні про велику гуманну російську літературу, згадуючи слова Достоєвського про сльозу дитинки. Але не згадуємо слів Достоєвського, що, як і сьогодні Жиріновський, казав про необхідність захоплення Константинополя. Або давайте згадаємо про Пушкіна, який хотів бути секретарем генерала Єрмолова, який нищив Кавказ. Ми хочемо такої літератури?!

Нам досі треба література вбивць, література брехні, література "лішнєва чєлавєка"? Ні, нам треба література лицарів, якою є всяка європейська література, в тому числі і українська!

І отак, якщо ми проаналізуємо всі міфи, які нам дістались від Радянської влади і не знищувались всі роки незалежності, то зрозуміємо, що ми - гордий народ, якому треба розпрямляти плечі.

Сьогодні Україна - у центрі світової геополітики. Сьогодні у Брюсселі і Парижі, у Москві і в Тель- Авіві, у Вашингтоні і в Мєнську чекають що скаже і що зробить Україна. Тож звільняймося від імперських міфів і тоді переможемо рашизм!

Говорячи словами Миколи Хвильового, до речі, росіянина, "Геть від Москви!" Слава Україні!

Василь ЧЕПУРНИЙ