Сенсація: перша публікація поезії Павла Тичини!

В І Р Ш без Н А З В И

Війна війною, а весна весною,
насипав сріблом Чумацький Шлях.
Напоготові ставать до бою,
нас кличе пісня у полях.
Земля співає, звучать литаври
рілля торішня чекає нас.
О, сонця барви! Ми знову таври,
дивись хоч в профіль, хоч в анфас.
Гудуть кларнети - наші багнети,
б`ємо на сполох в тривожний час.
О, світ прекрасний!
Вогонь фугасний,
вогонь пропасний
не спинить нас.
Бий в тулумбас!
Війна війною, весна весною,
голосить горе над труною,
полями радість вже йде до нас.
Полеглі в битвах ріллю угноють,
пощезнуть сліз солоні ріки.
Ординці згинуть всі навіки.
Чудовий час!
Прекрасний час!

Цікава історія цього вірша Павла Тичини, що з моєю допомогою нарешті виринає у часи загострення військового протистояння з Московією (Російською Федерацією).

Поет-флагман радянської України Павло Тичина опікувався юним поетом, школярем з Чернігівщини Миколою Холодним. Передплачував йому «Літературну газету», з 1962 року вона стала називатися «Літературна Україна». Вже студентом Київського університету ім.Тараса Шевченка Микола Холодний зустрівся зі своїм «хрещеним батьком» Павлом Тичиною, той запросив його до свого помешкання. Холодний вже був відомим у Києві, та й по всій Україні - епатажними поезіями, з неприхованим бунтарським змістом.

На початку 90-х років Микола розповів мені, що його зустріч з Тичиною тривала майже годину, натомість очікуваної творчо-політичної підтримки від великого авторитета не отримав. Вислухав зауваження щодо форми і змісту своїх віршів. Зшиток власних творів Микола вислав Павлу Тичині перед зустріччю. Павло Григорович дістав теку з начерками неопублікованих своїх поезій, мовляв, подивися, повчися, як я колись писав. Ця тека, дуже вірогідно, була вилучена разом зі щоденником з поетового помешкання одразу після смерті Павла Тичини. «Великий грішник» Микола Холодний признався мені, що надійно сховав поцуплений з тієї теки аркуш з написаним від руки автографом Павла Тичини.

Після смерті опікуна його ранньої творчості, коли вже сам Холодний піддавався усіляким морально-політичним переслідуванням, передусім «колегами» та язикатими «бабками парасками» - оприлюднювати речовий доказ свого крадійства не наважився.

Микола Холодний вже відійшов у набагато кращі світи, від тих, що нині, тому я публікую вірша Павла Тичини, залишеного мені Миколою. Дата написання поезії на автографі відсутня.

Георгій БУРСОВ