Село для Мюнхгаузена?
Запрошення до дискусії Колонка-копанка прикрита якимось шматком проржавленого металу. Дядько вийшов з двору і, замість качати воду з колонки, став набирати воду відром з ямки. Опустившись для цього на коліна.
Церква ще й досі гула б як дзвін. Якби за її відродження хтось узявся. А так стоїть обдряпана, обписана, не потрібна ні патріархатам, ні місцевим мешканцям… Гучномовець 1960-их років інколи похрипить над глухим селом, як привіт з минулого.
Це картинка з центру села Кірове Новгород-Сіверського району. Село доволі значне, на трасі з Чернігова. Історична назва — Рикове. Перейменовувати ніхто не збирається, бо нікому воно не треба.
І ось питання: хто має зробити дядьку колодязь, відремонтувати церкву? Хто, крім самого дядька і його молодиці?
Борис Домоцький, вчитель:
— Колгоспна система так висмоктала наші села, що вони не здатні самі налагодити нормальне життя. Не можуть вони прочистити дорогу до села, викликати «швидку допомогу». Або ось зараз закінчується вік життя електричних стовпів, що тягнуться до кожного села — їх ставили в 1950 – 1960-ті роки. Хто, як не держава, має зайнятися ними? Баба і дід з того села не мають сили.
Василь Чепурний:
— Борисе, ні ти, ні я не поїдемо у Кірове ремонтувати церкву і проводити дядьку воду, якщо він сам для себе не хоче зробити нормальну колонку!
Детальніше читайте в газеті "Сіверщина" за 23 грудня. Запрошуємо висловитися або на адресу редакції письмово: 14000, Чернігів, вул. Воровського, 10 або на електронну адресу: [email protected]
| Читайте також |
| Коментарі (0) |