«Секрет успіху? Ліс злодіїв не любить!» -
пояснює директор Чернігівського військового лісництва Сергій Сезоненко.
Перше, що дивує при вході до офісу Чернігівського військового лісництва, яке більш відоме як Гончарівське, - не чистота і виняткова доглянутість, а вкладена кора навколо сосен. Питаю у директора Сергія Сезоненка – то, мовляв, для краси? Ні, - відповідає, - для затримування вологи. Хоча чотири сосни біля входу таки всихають – як символ того, що є сили, більші за зусилля одного колективу чи тим паче одного чоловіка, хай би яким підприємливим він не був…
Щоб за шию не капало з продірявлених дахів у цехах – працівники накидали на голови і плечі целофан. А підприємство все одно мало збитки. Проте збитки у лісогосподарському підприємстві може мати тільки дуже лінивий, або дуже кручений. Руйнування техніки, звільнення працівників, невиплата зарплат – все це було порівняно недавно.
687 тисяч збитку – з таким балансом прийняв він лісництво чотири з половиною роки тому. Як же вдалося переламати ситуацію і досягти прибутків?
«Я не зробив нічого виняткового, - каже директор державного підприємства «Чернігівське військове лісництво» Сергій Сезоненко. – Просто всім прорубав доріжку до каси – там по коридору у нас є залізне віконце і всіх шановних покупців направив туди. І доходи стали вкладати у розвиток виробництва. Уже за перший рік ми практично погасили всі заборгованості. А другий рік стали ремонтувать дахи на цехах, закупили КАМАЗи нові, стали ремонтувать наявну техніку – тобто свої інвестиції у своє господарство».
Ага, так просто – уявляєте, як завихрені грошові потоки замість приватних кишень спрямувати в касу? Питаю – чи погрожували? Сергій Анатолійович відмахується: «Та не раз приходили козачки заслані, а я маю досвід спілкування і зразу бачу, як на лобі написано «негідник».
- В чому відмінність військового лісгоспу від цивільного?
- Єдина відмінність, що ми спрямовані на забезпечення потреб міністерства оборони. І нам легше пройти всі необхідні процедури, коли навколо полігону під час навчань чи випробувань техніки загориться якась частина лісу. А так ми повністю під контролем відповідних лісових структур – скажімо, нам, як і всім лісгоспам, столичні спеціалісти визначають на 10 років норми вирубки лісу. Якщо ж шматок лісу вигоряє, наприклад, то треба 7 підписів екологів та інших контролерів, щоб ми могли його зрубати. І тому в нас проблема – відроджувана армія, бої на фронті потребують значно більше лісу, ніж ми можемо дати. Ось у мене на столі лежить замовлення від однієї військової частини на Київщині на ліс вартістю півтора мільйона гривень і я думаю де ж його взяти…
Довідка.
ДП «Чернігівський військовий лісгосп» має 27, 6 тисяч гектарів лісу, розміщеного в Чернігівському, Козелецькому та Ічнянському районах. Офіс розташований у селищі Гончарівському, де базується Перша танкова Сіверська бригада та загальновійськовий полігон.
Інвестиції у власний розвиток
Отже, замість збитків, які вже стали хронічними для військового лісгоспу, підприємство стало вкладати кошти у розширення виробництва. Якщо в 2013 році було вкладено 865 тисяч гривень, то вже наступного року – 2 мільйони 511 тисяч, а в 2016 році – 6 мільйонів 358 тисяч гривень. Всього за час керування лісгоспом Сергієм Сезоненком вкладено у розвиток біля 15 мільйонів гривень.
Як наслідок – лісгосп працює у дві зміни, замість 149 працівників стало майже 200.
Подовбаний асфальт, як символ армії
Навіть до головної контори військового лісгоспу лежав такий асфальт, що по ньому їхати було важко. Та й зрозуміти колишніх керівників можна було – коли вся армія розтягувалася, то нащо дбати про асфальт? Взагалі ж у міністерства оборони було по Україні 10 лісгоспів та після постанови уряду Миколи Азарова лишилося чотири. До того ж, все так робилося, що ключове рішення залишалося за директором лісгоспу. Інші керівники слухняно передали всю інфраструктуру лісгоспів з військового відомства, а Сергій Сезоненко відмовився.
Як це йому вдалося – не пояснює. Можливо, допомогло походження: він, хоча родом з Дніпропетровщини, навчався і працював на Донбасі. Випускник лісового технікуму у Волновасі, він пройшов шлях від лісоруба до керівника лісгоспу. І донбаське походження специфічне, адже там не весь Донбас є проросійським – якраз у Краснолиманському районі, де працював Сергій Сезоненко, сильні проукраїнські настрої. А ще за плечима у нього Харківський аграрний університет імені Докучаєва, де він здобув фах магістра – інженера лісового господарства. І, звісно, надійний тил – дружина та дві дочки.
- Яку допомогу ваш лісгосп надав в зону проведення АТО?
- Ми надали благодійної допомоги на 600 тисяч гривень. Це рації, білизна, інвентар, бронежилети, ліхтарики. Більше безкоштовно ми не могли надавати. А ще надали 2,5 тисячі кубічних метрів дров у зону АТО – але це вже за кошти. А в 2014 році, на початках війни, ми безкоштовно надали в АТО 5 тисяч складометрів дров. Повірте, це дуже багато. Також ми виграли тендер на поставку пиломатеріалів для Першої танкової Сіверської бригади на 4,5 мільйони гривень.
- Які нововведення ввели у лісове господарство?
- Та нічого такого особливого, хіба що стали вирощувати ліс у коробах. Адже нам доводить держава плани по насадженнях, як і всім лісгоспам. Скільки вирубали – стільки маємо й посадити. Тому якщо минулого року засадили 220 гектарів молодого лісу, то в цьому вже 282, бо великий шматок вигорів під час військових навчань.
- Що дає вирощування розсади у коробах?
- Головне – висока приживлюваність рослин. Якщо при вирощуванні у відкритому ґрунті вона становить біля 45 відсотків, то у вирощених в коробах приживлюваність становить 95 відсотків. Не кажучи вже про зручність при поливанні. Вирощуємо не тільки сосну, але й дуб, березу.
Довідка.
Обсяг виробленої продукції Чернігівського військового лісгоспу зріс за 4 роки на 254 відсотки, чистий дохід – на 274 відсотки.
- І наостанок: а що вас потягло у ліс?
- Я завжди хотів працювати у лісі. Бо саме ліс дає тишу, спокій, особливу енергетику. Щоправда, тепер, коли питають друзі чи є в лісі гриби – не знаю що відповісти, бо директорська робота не дає такого щастя, щоби ходити в ліс за грибами.
Василь ЧЕПУРНИЙ, http://www.golos.com.ua/article/293959
Чернігівська область.
Перше, що дивує при вході до офісу Чернігівського військового лісництва, яке більш відоме як Гончарівське, - не чистота і виняткова доглянутість, а вкладена кора навколо сосен. Питаю у директора Сергія Сезоненка – то, мовляв, для краси? Ні, - відповідає, - для затримування вологи. Хоча чотири сосни біля входу таки всихають – як символ того, що є сили, більші за зусилля одного колективу чи тим паче одного чоловіка, хай би яким підприємливим він не був…
Щоб за шию не капало з продірявлених дахів у цехах – працівники накидали на голови і плечі целофан. А підприємство все одно мало збитки. Проте збитки у лісогосподарському підприємстві може мати тільки дуже лінивий, або дуже кручений. Руйнування техніки, звільнення працівників, невиплата зарплат – все це було порівняно недавно.
687 тисяч збитку – з таким балансом прийняв він лісництво чотири з половиною роки тому. Як же вдалося переламати ситуацію і досягти прибутків?
«Я не зробив нічого виняткового, - каже директор державного підприємства «Чернігівське військове лісництво» Сергій Сезоненко. – Просто всім прорубав доріжку до каси – там по коридору у нас є залізне віконце і всіх шановних покупців направив туди. І доходи стали вкладати у розвиток виробництва. Уже за перший рік ми практично погасили всі заборгованості. А другий рік стали ремонтувать дахи на цехах, закупили КАМАЗи нові, стали ремонтувать наявну техніку – тобто свої інвестиції у своє господарство».
Ага, так просто – уявляєте, як завихрені грошові потоки замість приватних кишень спрямувати в касу? Питаю – чи погрожували? Сергій Анатолійович відмахується: «Та не раз приходили козачки заслані, а я маю досвід спілкування і зразу бачу, як на лобі написано «негідник».
- В чому відмінність військового лісгоспу від цивільного?
- Єдина відмінність, що ми спрямовані на забезпечення потреб міністерства оборони. І нам легше пройти всі необхідні процедури, коли навколо полігону під час навчань чи випробувань техніки загориться якась частина лісу. А так ми повністю під контролем відповідних лісових структур – скажімо, нам, як і всім лісгоспам, столичні спеціалісти визначають на 10 років норми вирубки лісу. Якщо ж шматок лісу вигоряє, наприклад, то треба 7 підписів екологів та інших контролерів, щоб ми могли його зрубати. І тому в нас проблема – відроджувана армія, бої на фронті потребують значно більше лісу, ніж ми можемо дати. Ось у мене на столі лежить замовлення від однієї військової частини на Київщині на ліс вартістю півтора мільйона гривень і я думаю де ж його взяти…
Довідка.
ДП «Чернігівський військовий лісгосп» має 27, 6 тисяч гектарів лісу, розміщеного в Чернігівському, Козелецькому та Ічнянському районах. Офіс розташований у селищі Гончарівському, де базується Перша танкова Сіверська бригада та загальновійськовий полігон.
Інвестиції у власний розвиток
Отже, замість збитків, які вже стали хронічними для військового лісгоспу, підприємство стало вкладати кошти у розширення виробництва. Якщо в 2013 році було вкладено 865 тисяч гривень, то вже наступного року – 2 мільйони 511 тисяч, а в 2016 році – 6 мільйонів 358 тисяч гривень. Всього за час керування лісгоспом Сергієм Сезоненком вкладено у розвиток біля 15 мільйонів гривень.
Як наслідок – лісгосп працює у дві зміни, замість 149 працівників стало майже 200.
Подовбаний асфальт, як символ армії
Навіть до головної контори військового лісгоспу лежав такий асфальт, що по ньому їхати було важко. Та й зрозуміти колишніх керівників можна було – коли вся армія розтягувалася, то нащо дбати про асфальт? Взагалі ж у міністерства оборони було по Україні 10 лісгоспів та після постанови уряду Миколи Азарова лишилося чотири. До того ж, все так робилося, що ключове рішення залишалося за директором лісгоспу. Інші керівники слухняно передали всю інфраструктуру лісгоспів з військового відомства, а Сергій Сезоненко відмовився.
Як це йому вдалося – не пояснює. Можливо, допомогло походження: він, хоча родом з Дніпропетровщини, навчався і працював на Донбасі. Випускник лісового технікуму у Волновасі, він пройшов шлях від лісоруба до керівника лісгоспу. І донбаське походження специфічне, адже там не весь Донбас є проросійським – якраз у Краснолиманському районі, де працював Сергій Сезоненко, сильні проукраїнські настрої. А ще за плечима у нього Харківський аграрний університет імені Докучаєва, де він здобув фах магістра – інженера лісового господарства. І, звісно, надійний тил – дружина та дві дочки.
- Яку допомогу ваш лісгосп надав в зону проведення АТО?
- Ми надали благодійної допомоги на 600 тисяч гривень. Це рації, білизна, інвентар, бронежилети, ліхтарики. Більше безкоштовно ми не могли надавати. А ще надали 2,5 тисячі кубічних метрів дров у зону АТО – але це вже за кошти. А в 2014 році, на початках війни, ми безкоштовно надали в АТО 5 тисяч складометрів дров. Повірте, це дуже багато. Також ми виграли тендер на поставку пиломатеріалів для Першої танкової Сіверської бригади на 4,5 мільйони гривень.
- Які нововведення ввели у лісове господарство?
- Та нічого такого особливого, хіба що стали вирощувати ліс у коробах. Адже нам доводить держава плани по насадженнях, як і всім лісгоспам. Скільки вирубали – стільки маємо й посадити. Тому якщо минулого року засадили 220 гектарів молодого лісу, то в цьому вже 282, бо великий шматок вигорів під час військових навчань.
- Що дає вирощування розсади у коробах?
- Головне – висока приживлюваність рослин. Якщо при вирощуванні у відкритому ґрунті вона становить біля 45 відсотків, то у вирощених в коробах приживлюваність становить 95 відсотків. Не кажучи вже про зручність при поливанні. Вирощуємо не тільки сосну, але й дуб, березу.
Довідка.
Обсяг виробленої продукції Чернігівського військового лісгоспу зріс за 4 роки на 254 відсотки, чистий дохід – на 274 відсотки.
- І наостанок: а що вас потягло у ліс?
- Я завжди хотів працювати у лісі. Бо саме ліс дає тишу, спокій, особливу енергетику. Щоправда, тепер, коли питають друзі чи є в лісі гриби – не знаю що відповісти, бо директорська робота не дає такого щастя, щоби ходити в ліс за грибами.
Василь ЧЕПУРНИЙ, http://www.golos.com.ua/article/293959
Чернігівська область.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |