Розтікається російський гнійник...

Рашистський побєдобєсний гнійник пенькнув і тепер патьоками розтікається ближнім закордонням смердючого путлєрсарая. Ще вчора доблесні втікачі садистично молотили в московському метро і на вулицях інших російських міст нинішніх своїх рятівників: усіх цих «чурок», «жовтожопих», «тварєй нєрусскіх» і як там іще їх гімнила люмпенізована чєлюсть пушкінофілів, «дугіносеків» і прохановоманів?

Ще вчора вони гидливо плювали у зморені обличчя своїх азійських гастарбайтерів, а нині, обкаляні, тремтячими руками принижено хапають з їхніх рук гуманітарний плов десь на казахському чи киргизькому «буранному полустанку».

Розтікається «русскій мір».
І радості у цьому мало, бо це тече міазмами п’ята колона генетичного варварства. Сьогодні вони ще побиті пси, юродиві, ще скімлять на камери свою арію про «отнятую копєєчку».

А завтра?

Завтра віджеруться-відіп’ються за чужими столами і, ремигаючи, вилізуть на стіл, і вимагатимуть до себе «уваженія», як до «велікого народа», і горланитимуть про «ущємлєніє русского язика» і волатимуть «Путін, помогі!». Це метастази, а їх не асимілюють, навіть клінічно.

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ