...Бо життя одне

5 років служби в ЗСУ. Строкова, під час АТО, під час повномасштабного. Різні частини, різні посади. Половина служби - в землі на бойових, половина - в казармах, на полігонах і навіть в офісах ''біля дому''. Пішов шостий рік...

Я завжди йшов служити добровільно, але завжди по мобілізації, щоб зробивши внесок в оборону піти займатися своїми справами.

Вважаю, що внесок у вигляді військової служби, навіть в тилу - це підвищений ризик для життя. Тому будь-яка менш ризикована діяльність не може бути альтернативним внеском (хоч ти мер, хоч директор, фермер, лікар, вчитель чи ''принц Гаррі'').

На момент повномасштабного вторгнення в Україні проживало близько 11 мільйонів чоловіків віком від 18 до 60 років. На початок 2023 року, коли я робив своє міні дослідження, в Силах Оборони України служило близько 1 мільйона чоловіків, тобто кожен 11-й українець. Припускаю, що станом на зараз чисельність армії не дуже змінилася, як і кількість чоловіків, які пішли служити.

А тепер уявіть:
Якби термін служби був навіть не 5 чи 3 роки, а всього 1 рік, але служили усі по черзі, то період між ''ротаціями'' тривав по 10 років.
Стали ви на облік в ТЦК та СП, 10 років вас ніхто не чіпає, бо усіх одночасно армія просто не вмістить. Потім відслужили 1 рік і знову 10 років займаєтеся своїми справами.

Так не є. Так, ідеально, не буде. Але до чогось подібного хотілось би дожити.
Бо війни вічні, а життя одне.

Сергій ЛАВСЬКИЙ