Росіє, відійди за поребрик!

Ще коли катували лідера Автомайдану, цілком російськомовного Дмитра Буланова, то він потім розповів, що його кати мали «російський акцент». Як можна розрізнити російську мову киян від російської мови курян чи петербуржців – я не дуже знаю, адже тільки й відоме московське «акання» та поволзьке «окання».

Але коли в донецьких містах також російськомовні люди стали ідентифікувати диверсантів по мові – стало очевидним розходження українців з росіянами навіть у єдиній, здавалось би, російській мові. І хітом, звісно, став «поребрик», який у нас зветься бордюром. Воістину, заговори, щоб я тебе побачив, як казали древні.

І як оце всерйоз тепер ставитись до заяв то Бориса Колесникова (привіт, «Хюндай»!), то наших типу демократів, які хочуть «почути Донбас». Та ми його не переставали чути всі роки незалежності, коли він тільки й качав права, а останні роки, при донецькому Януковичі, за Донбасом взагалі голосу ніякого не було чути. Ні Волині, ні Таврії, ні Галичини, ні Закарпаття, ні Буковини, ні Полісся, ні Слобожанщини, ні Поділля – до речі, а Донбас підозрює про існування інших територій, які теж «треба чути»? І ці краї іншої мови, крім української, не сприймають. Тож нема чого «Домбасу» права качати! Хай краще розбереться зі своїм феодалом Ринатом Ахметовим, що жирує непомірно, а шахтарі у саморобних копанках риються, як кроти земляні.

«Прощай, Росіє» - писав польський поет Єжи Адам Соколовський:
« Відходь в сніговому тумані
Кибиткою
«Чорним вороном»
Пішки
У валянках
У смертному ешелоні
Калмицькою кіннотою
П’яною тройкою…

…Росіє Росіє
Падчерко Азії
Кузино Європи
Відійди відійди
За Білорусь
За Україну
Дай відпочити народам…

Ще зустрінемось
Зірко полярна
Велика хлібна піч
Сезаме Мендєлєєва
Але за сьомою горою
За восьмою рікою
Пробачення».

Колись ми таки пробачимо. Але не сьогодні. Бо ще болять смерті вбитих майданівців снайперами російськими, ще не припиняє буравити душі мелодія лемківської пісні «Пливе кача», під яку ховають героїв Небесної Сотні. Ще не можемо ми пробачити материнські тривоги за синів призовного віку, які мають стати на оборону України. Ще не повернула Росія загарбаний Крим. Ще не… Ще багато чого Росія не зробила, що мусила б зробити нормальна нація (я не кажу про державу навіть). Поки що ж Росія 80 відсотками забамбулення підтримує свого біснуватого фюрера і кров убитих українців падає на тих росіян також, а не лише на самого Путіна.

Відходь, Росіє, за поребрик. Бо невдовзі тобі розбиратися з татарами і башкирами, з якутами і бурятами, та навіть помори і козаки не хочуть твоєї московської агресії і твоєї пихи.

...А українці з росіянами - таки різні. І сьогодні на Центральному ринку Чернігова дядьки, що торгують залізом (автозапчастини), добродушно розпікають свого товариша, який ще не переписав пісню литовців на слова українки про росіян "Никогда мы не будем братьями". Кпинять з нього таки російською мовою. Але "никогда мы не будем братьями ни по Родине, ни по матери".

Василь ЧЕПУРНИЙ