Роковини по Лесі

Сьогодні 110-ті роковини від дня смерті Лесі Українки. Велика і самотня письменниця, яку прижиттєво мало розуміли і обмаль шанували. Мало читали і мало підтримували. Навіть її мати, Олена Пчілка, була надмір строгою із своєю найчутливішою дитиною…

Якби не статки її батька та його відданість своїй хворобливій доньці, то ми не мали би жодної «Лісової пісні» чи « Боярині»!... Її підмовляють писати російською («Госпожа Косач, вы такая талантливая –зачем, ну зачем Вам этот диалект?»). Вона втрапляє на болісні (бо нерозділені) висоти любові, де так багато паралітичного нездорового світла і так мало самонаповнення коханням… Дві смерті дорогих: брата і батька…

Але була і велика радість. Лариса Косач (таки послухала матері - і псевдонім приріс до неї), якій доля витоншила душу до найчутливішого спалаху, жила у паралельній реальності своїх віршів, Мавок і перелесників, Руфінів і Прісцілл, ангелів і демонів. Цей світ підточував її скромні фізичні сили . Цей же світ, як геніальний коваль, виковував і ростив її нетлінну душу.

Між небагатьми справжніми зорями національної літератури її зоря, не лише одна із найяскравіших, але і вічна. Як вічна пам′ять про Лесю.

Степан ПРОЦЮК