Режим Лукашенка - всьо?

Таке відчуття, що режим Лукашенко почав безальтернативно сипатися і от-от впаде. Може, в ніч на п’ятницю, чи на вихідні. Звідки воно? Загальнонаціональний страйк, а він почав наростати у четвер 13-го серпня, ніби лавина, це штука непереборна. Тут треба домовлятися глобально. Але з боку влади домовлятися – уже нема кому, та й нема про що. Отже це була остання крапля, яка добила режим. Білоруси перемогли диктатуру в красивенному стилі!

Це одразу стало видно по роликах з Мінська – спала страшна напруга першої половини тижня, інший настрій в обличчях людей, майже позникали з вулиць білоруської столиці лукашенківські гобліни, перші пацюки побігли з владного корабля… А коли почали поширюватися чутки, що в Лукашенка інсульт і він не може встати з ліжка, і ні спростування, ні підтвердження - оце відчуття кінця, точніше, епічної перемоги повсталого народу, стало просто-таки безальтернативним. Одним словом, якщо не «Кондратій» вхопив, то – зелений змій задушив. А потім замість диктатора – а всі чекали на екранах саме Лукашенка - на державному каналі виступила голова Ради республіки Наталія Качанова і сказала, що «білоруси зробили свій вибір», а протестанти займаються «самознищенням». Це вже нагадувало останній «забіг» курки з відрубаною головою.

Двох речей треба ще остерігатися і білорусам, і всім нам – кривавих конвульсій режиму, або ж звернення Лукашенка по допомогу до «братського Путіна». Втім, перше приречене на швидке знешкодження, а друге – загрожує Росії ще однією загальносвітовою обструкцією, і ще одним, будемо сподіватися, вирішальним ударом санкцій.

Що послужило причиною такого швидкого і безславного кінця режиму Лукашенка – окрема і дуже повчальна тема. Сподіваюся, обговоримо її з колосальним задоволенням для всіх учасників. Новітній «Північній Кореї» не місце в сучасній Європі, принаймні. Як і нинішній Росії - теж.

Сергій ТИХИЙ