«Просвіта» обговорює стан Збройних сил України
В чернігівській «Просвіті» відбулись експертні обговорення поточного стану та майбутнього Збройних Сил України.
Тем, які піднімались, як і виступаючих, було дуже багато. Але почнемо сьогодні з доповіді Сергія Бутка (Інститут національної пам’яті). Обговорення пройшли з ініціативи голови обласного товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка Олександра Шевченка та за участі військовиків медіа- центру, ЗСУ, СБУ, державної служби у справах ветеранів АТО
ЗСУ – день народження, розмова про майбутнє.
Національно-патріотичне та військово-патріотичне виховання базується насамперед на знанні минулого, історії України, українського народу.
ХТО ми, чиї наші предки, спадкоємці якіх діянь і кого саме ми є?
Ця робота вже ведеться у війську, зокрема, є чудовий проект «Воїни. Історія українського війська», реалізований УІНП (Український інститут національної пам’яті) спільно з Міністерством Оборони України та іншими зацікавленими партнерами. Але це тільки початок.
Чого ми всі плануємо досягти:
1. Військовослужбовці та суспільство повинні мати цілісне уявлення про історію України, українського народу, який століттями боровся за незалежність, бути господарем у своїй хаті.
2. Розуміння та знання про історію українського війська від Київської Русі й до сучасних Збройних Сил як окрему, самостійну історію, її героїв, традиції та досягнення.
3. Участь, службу та військові досягнення українців в іноземних арміях, як тих держави яких захоплювали Україну або її частину (у 20-му ст.. – Російська імперія, Австро-Угорщина, більшовицька Росія-СРСР, Чехословаччина, Польща, Угорщина, Румунія), так і зовсім далеких (США, Канада, Англія, Франція тощо) ми славимо як досягнення саме українців у чужих Збройних Силах. Відповідно, відмовляємося славити і оцінювати як українське досягнення, вшановувати чужі традиції чужих армій. Своїх ми шануємо за особисті досягнення, самореалізацію, коли Україна була бездержавною і без власної армії.
4. Наголошуємо, що одним із найтрагічніших наслідків бездержавності України було те, що українців змушували в чужих арміях проливати кров за чужі національні інтереси і цілі, у тому числі одного проти одного – брат проти брата.
Треба, зокрема:
Українська творча інтелігенція разом із державою заборгували армії та суспільству кінофільми, художні твори, вірші і пісні про українську армію 9 – 21 століть, її героїв, героїчні подвиги й досягнення.
Якісна історична підготовка заступників командирів військових частин по роботі з особовим складом.
Залучення цивільних лекторів-просвітян, які мають виступати у військових частинах з історичних тем, у тому числі про українську військову історію. Головні вимоги до них - український патріотизм, кваліфікація (не науковий ступінь і наукове звання, а саме знання матеріалу) і вміння цікаво подавати матеріал.
Прес- служба обласного товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка
Тем, які піднімались, як і виступаючих, було дуже багато. Але почнемо сьогодні з доповіді Сергія Бутка (Інститут національної пам’яті). Обговорення пройшли з ініціативи голови обласного товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка Олександра Шевченка та за участі військовиків медіа- центру, ЗСУ, СБУ, державної служби у справах ветеранів АТО
ЗСУ – день народження, розмова про майбутнє.
Національно-патріотичне та військово-патріотичне виховання базується насамперед на знанні минулого, історії України, українського народу.
ХТО ми, чиї наші предки, спадкоємці якіх діянь і кого саме ми є?
Ця робота вже ведеться у війську, зокрема, є чудовий проект «Воїни. Історія українського війська», реалізований УІНП (Український інститут національної пам’яті) спільно з Міністерством Оборони України та іншими зацікавленими партнерами. Але це тільки початок.
Чого ми всі плануємо досягти:
1. Військовослужбовці та суспільство повинні мати цілісне уявлення про історію України, українського народу, який століттями боровся за незалежність, бути господарем у своїй хаті.
2. Розуміння та знання про історію українського війська від Київської Русі й до сучасних Збройних Сил як окрему, самостійну історію, її героїв, традиції та досягнення.
3. Участь, службу та військові досягнення українців в іноземних арміях, як тих держави яких захоплювали Україну або її частину (у 20-му ст.. – Російська імперія, Австро-Угорщина, більшовицька Росія-СРСР, Чехословаччина, Польща, Угорщина, Румунія), так і зовсім далеких (США, Канада, Англія, Франція тощо) ми славимо як досягнення саме українців у чужих Збройних Силах. Відповідно, відмовляємося славити і оцінювати як українське досягнення, вшановувати чужі традиції чужих армій. Своїх ми шануємо за особисті досягнення, самореалізацію, коли Україна була бездержавною і без власної армії.
4. Наголошуємо, що одним із найтрагічніших наслідків бездержавності України було те, що українців змушували в чужих арміях проливати кров за чужі національні інтереси і цілі, у тому числі одного проти одного – брат проти брата.
Треба, зокрема:
Українська творча інтелігенція разом із державою заборгували армії та суспільству кінофільми, художні твори, вірші і пісні про українську армію 9 – 21 століть, її героїв, героїчні подвиги й досягнення.
Якісна історична підготовка заступників командирів військових частин по роботі з особовим складом.
Залучення цивільних лекторів-просвітян, які мають виступати у військових частинах з історичних тем, у тому числі про українську військову історію. Головні вимоги до них - український патріотизм, кваліфікація (не науковий ступінь і наукове звання, а саме знання матеріалу) і вміння цікаво подавати матеріал.
Прес- служба обласного товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка
Читайте також |
Коментарі (0) |