Герой СРСР Кирпонос у топоніміці: перейменування?
З радянських часів комуністичного діяча й воєначальника Михайла Кирпоноса (12 січня 1892 — 20 вересня 1941 року) звикли шанувати як героя: командувач великим військовим округом і найпотужнішим фронтом, Героя СРСР отримав за вдалу військову операцію, загинув у боротьбі з нацистським агресором. Так, неподалік Лохвиці, в урочищі Шумейкове йому присвятили величезний меморіал, у Лохвицькій, Сенчанській та Заводській громадах Миргородського району на честь цього військовика названо низку вулиць, площ, провулків. Проте, не все так просто й трафаретно.
У незалежній державі Україна пора чітко визначити ставлення до цієї постаті, відповісти на запитання: чи є сенс ним пишатися, брати за приклад для наслідування для всіх поколінь українських громадян? Як його оцінити відповідно до законодавства у сфері національної пам’яті?
Перегляд ключових фактів із біографії Кирпоноса Михайла Петровича показує таке.
Період Української революції 1917—1921 років: проти України, на службі російському комуністичному агресору
У січні 1918 року, після демобілізації з лав російської армії, повернувся в рідні краї. На той час 3-м Універсалом УЦР 20 листопада 1917 року вже була проголошена Українська Народна Республіка. Однак «героя» не надихала ідея вільної й незалежної України, тож він подався до російських більшовицьких загонів, воював на Чернігівщині проти Української держави гетьмана Павла Скоропадського. Згодом опинився в більшовицьких гібридних військах, замаскованих під українські (повний аналог сучасних маріонеткових «ЛНР/ДНР»). Надалі вже безпосередньо служив в «офіційних» формуваннях російської Червоної армії.
Отже, Михайло Кирпонос свідомо й послідовно служив російському комуністичному агресору проти Української державності. Таких людей фактично і юридично називають колабораціоністами — зрадниками України.
Він засуджується за це й законодавчо — як такий, що взяв активну участь у процесі «встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті» (згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»).
Дбав про становлення та зміцнення комуністичного тоталітарного режиму у 1920-х — 1930-х роках
Михайло Кирпонос — активний комуніст, успішно робив військову кар’єру, в чому йому сильно допомагала абсолютна відданість сталінській політиці. Про вірність «генеральній лінії комуністичної партії» він сам писав в одній з автобіографій. Серед іншого, важливо відзначити його активну участь у реалізації такого комуністичного злочину як «Великий терор» — репресіях командних кадрів Червоної Армії в 1937—1938 роках.
Ще раз наголосимо на абсолютній відданості Михайла Кирпоноса комуністичному тоталітарному режиму, який відповідно пункту 1 статті 2 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» «визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору […]».
Сергій БУТКО, Сергій ГОРОБЕЦЬ
Скорочено. Повністю читайте тут: УІНП
У незалежній державі Україна пора чітко визначити ставлення до цієї постаті, відповісти на запитання: чи є сенс ним пишатися, брати за приклад для наслідування для всіх поколінь українських громадян? Як його оцінити відповідно до законодавства у сфері національної пам’яті?
Перегляд ключових фактів із біографії Кирпоноса Михайла Петровича показує таке.
Період Української революції 1917—1921 років: проти України, на службі російському комуністичному агресору
У січні 1918 року, після демобілізації з лав російської армії, повернувся в рідні краї. На той час 3-м Універсалом УЦР 20 листопада 1917 року вже була проголошена Українська Народна Республіка. Однак «героя» не надихала ідея вільної й незалежної України, тож він подався до російських більшовицьких загонів, воював на Чернігівщині проти Української держави гетьмана Павла Скоропадського. Згодом опинився в більшовицьких гібридних військах, замаскованих під українські (повний аналог сучасних маріонеткових «ЛНР/ДНР»). Надалі вже безпосередньо служив в «офіційних» формуваннях російської Червоної армії.
Отже, Михайло Кирпонос свідомо й послідовно служив російському комуністичному агресору проти Української державності. Таких людей фактично і юридично називають колабораціоністами — зрадниками України.
Він засуджується за це й законодавчо — як такий, що взяв активну участь у процесі «встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті» (згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»).
Дбав про становлення та зміцнення комуністичного тоталітарного режиму у 1920-х — 1930-х роках
Михайло Кирпонос — активний комуніст, успішно робив військову кар’єру, в чому йому сильно допомагала абсолютна відданість сталінській політиці. Про вірність «генеральній лінії комуністичної партії» він сам писав в одній з автобіографій. Серед іншого, важливо відзначити його активну участь у реалізації такого комуністичного злочину як «Великий терор» — репресіях командних кадрів Червоної Армії в 1937—1938 роках.
Ще раз наголосимо на абсолютній відданості Михайла Кирпоноса комуністичному тоталітарному режиму, який відповідно пункту 1 статті 2 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» «визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору […]».
Сергій БУТКО, Сергій ГОРОБЕЦЬ
Скорочено. Повністю читайте тут: УІНП
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
