Про ірландців

Цікавим є те, що народ, який плутається у датах проголошення власної незалежності, намагається продати самого себе як трохи що ненайзвитяжнішого антиімперіаліста та антиімперця в усій Європі - хоча найперше проголошення ірландської державності (точніше домініону у межах Британської співдружності) у 1921 році супроводжувалося пафосним зверненням до усіх вільних народів Європи, серед яких люди Колінза й де Валера згадували поляків та червоних росіян, що саме тоді залізом та кров"ю будували власні імперські утворення вкраїнським коштом.

Статус домініону було скасовано лише через двацять вісім років й саме це скасування вважається днем проголошення незалежності, а не внаслідок збройого збаламучення на початку 1920-их років.

Простіше кажучи, є що покласти й сьогодні до скарбнички вітчизняного ірландолюбця - поза межами цього допису доведеться залишити й стриману огиду Йейтса до так званого "ірландського" національного відродження й відмову Фюрера встановлювати будь-які контакти із ірландцями впродовж другої світової війни й тісну ірландську ( йдеться не лише про ольстерських католиків) дружбу із КДБ СРСР й конгрес вільних народів Європи, що був проводився у ДНР саме за інціативою ІРА.

Ігор СКРИПНИК