Предводитель комсомолу веде нас в ...імперію?
Кажучи про нові явища в нашому інформаційному просторі, не можу не згадати про презентацію в Чернігові книжки колишнього предводителя українського (за місцем дії) й радянського комсомолу, а нині наукового співробітника Інституту Європи Російської академії наук Віктора Мироненка «Политическое влияние России в Украине (1991—2011 рр.)». Автор рецензії в «Дні» (№159—160, 7—8.08.2012) Володимир Бойко, як мені здається, цілком адекватно виклав головні тези московського дослідника. Розуміння національного питання Віктором Мироненком видає в ньому абсолютно російську людину, для якої національні прагнення українців, грузинів, естонців — це або дивацтва якихось дивних провінціалів, або зловмисні діяння патологічних суб’єктів, весь сенс життя яких полягає виключно в тому, щоб ненавидіти Росію.
По суті, ніякого національного питання для Віктора Мироненка не існує. Для нього це щось суто технологічне, помилки центрального управління, не більше того. Ось чому він заявляє: «...ніякої об’єктивної необхідності руйнування союзної держави не було, вистачило б впровадження випробуваного в ЄС принципу субсидіарності — реального перерозподілу повноважень між центром і республіками». З незвичайною легкістю автор ототожнює тоталітарну імперію з терором і геноцидом за плечима з Європейським Союзом. Уже це свідчить про рівень наукової об’єктивності й компетентності.
Певна річ, Мироненко не вважає СРСР імперією. А тим часом, держава, де пануюча нація насильницьки утримує народи, що живуть на своїх відвічних територіях, це і є імперія. Фактично, СРСР і був псевдонімом нової форми Російської імперії. Як чесно зізнавався В.В. Путін: «А що таке Радянський Союз? Та ж Росія, тільки назва інша». Усі імперії розпадаються через об’єктивну необхідність: прагнення народів до національної свободи, небажання терпіти над собою чужого повелителя. Лише у своїй державі нація має можливість надійно захищати свою ідентичність, своє «я», мову, культуру, історію й можливість розвиватися без втручання чужого центру.
В.Мироненко пропонує проекти якоїсь спільної, «сполученої» російсько-української модернізації. Усе це з тієї ж опери, що й пропагована Анатолієм Чубайсом і Альфредом Кохом «ліберальна імперія», де Україною знову керуватиме московський «старший брат». І, звісно, не обійшлося без традиційних «братських» погроз у разі непослуху: «Завершилася зустріч попередженням: характерна риса російського політичного істеблішменту — безвідповідальність. Усі рівні контролю виключені. У Росії соціально відсутній больовий синдром. Це треба пам’ятати й в Україні, бо якщо щось станеться в Росії, мало не здасться». І ось з таким політичним класом, з такою верхівкою пан Мироненко закликає нас «зливатися в екстазі»? Та від них слід триматися якнайдалі, як від джерела колосальної небезпеки. А далі він ставить віз попереду коня, доводячи, що розпад СРСР нібито перешкодив ліберальним реформам. Тим часом, саме крах імперії до реформ і підштовхнув: реформаторська діяльність Гайдара, Явлінського й інших почалася саме в цей період.
І, зрозуміло, ніяке об’єднання за образом Європейського Союзу на основі глибинно тоталітарної, імперської, безнадійно деспотичної Росії неможливе.
Останній приклад: не встигли в Києві ратифікувати угоду про зону вільної торгівлі СНД, як Росія почала чергову торговельну війну проти України. Росія приречена нидіти в імперських рефлексах, а всі заяви про те, що ці рефлекси нібито відмирають, — або ілюзія, або обман. Як в анекдоті про конверсію на збройовому заводі: «Хоч як ми прагнули виробляти пральні машини, у нас усе одно виходив автомат Калашникова». А покійний В.С. Черномирдін, якому довелося створювати політичну партію НДР («Наш дом — Россия») із сумом підбив підсумок: «Хоч би яку партію ми створювали, у нас завжди виходить КПРС». Якщо у пана Мироненка ще залишилися якісь добрі відчуття до Батьківщини — України, то нехай не тягне її туди, де її не чекає нічого доброго. А якщо самому уродженцеві Чернігівщини в Росії добре, то ми за нього щиро порадіємо. Ну, а РФ будь-які інтеграційні процеси неминуче перетворюватимуть на імперські, інакше в неї не виходить, така природа.
Ігор ЛОСЄВ
Скорочено. Повністю в газеті "День" за п'ятницю, 14 вересня
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
