Головна › Новини › Тут я живу
Посмішка Бога чи Вихідні по одеськи
27-Сер-12 1179 0.0 0
Нещодавно мені пощастило провести вихідні в столиці гумору. Було це напередодні того сумнозвісного дня, коли одеська міська рада надала російській мові статус регіональної. Усе місто було всіяне сітілайтами від «Партії регіонів» із пропагандистськими закликами на кшталт «Говори и думай на своем родном языке». Однак ані місцеві жителі, ані туристи розмов на політичні теми особливо не вели. Принаймні, я нічого такого не чула. Стояла суха й тепла погода, сонце, море, легендарні одеські вулички, бажання відпочити від буденних справ і отримати нові враження

Блиск і убогість Південної Пальміри

«Мої знайомі вирішили провести тиждень на морі. Поїхали в Одесу. По музеях не ходили, були тільки на пляжах. Їм так не сподобалося! Витримали лише 5 днів», — розповідає моя родичка із Чернігова.

Це велика помилка тих, хто їде подорожувати, — не цікавитися історією, не намагатися дізнатися щось про визначні місця. В Одесі величезна кількість історичних пам’яток і просто дивовижних куточків, і для того, щоб подорож не була нудною, раджу щось про них почитати.

Наприклад, для любителів шопінгу там є найдавніший діючий ринок в Україні — «Привоз» і найбільший у східній Європі промислово-речовий ринок «7-й кілометр» (офіційна назва «Промтоварний ринок «Авангард»). Серед пам’яток — знамениті Потьомкінські сходи, один з найкрасивіших у Європі Театр опери та балету, Дерибасівська вулиця, численні пам’ятники та музеї.

В історичному центрі Одеси фантастичної краси архітектура. Це будинки, зведені в XIX — на початку XX століть, з арочними вікнами, над якими красуються кам’яні німфи та інші міфологічні істоти, гірлянди з квітами, чудернацькі тварини. Багатонаціональний склад населення призвів до того, що в плануванні і фасадних композиціях житлових будинків можна зустріти італійський, французький і вірменський декор.

Одна з найбільш красивих будівель Одеси — Пасаж. Це готель і криті торгові ряди, пам’ятник архітектури кінця ХІХ — поч. ХХ століття. Розташований у самому центрі, на розі вулиць Дерибасівська і Преображенська. Будівництво Пасажу в Одесі було даниною європейській моді та комерційним розрахунком — у ХVІІІ — ХІХ століттях такі місця стали в Європі центром елітної торгівлі, богемного життя і тусовок місцевих денді. Нині в одеському Пасажі можна купити сувеніри, вироби майстрів, одяг, а також усе для образотворчого мистецтва — пензлі, фарби, пастелі, полотна.

Єдине, що засмучує в Одесі, — це стан будівель. У самому центрі міста багато занедбаних будинків, які потребують ремонту і реставрації. Зі стін деяких красивих споруд навіть дерева ростуть. А побачити дорогий бутік марки типу Marco Polo чи Dior і поруч обшарпану стіну — це для Одеси не дивина. Також, на відміну від Чернігова, великі сміттєві баки знаходяться не у дворах будинків, а на тротуарах, що теж псує загальний вигляд міста.

В Одесі не заблукаєш

«Скажите пожалуйста, Вы местная или приезжая», — з відчутним одеським акцентом запитує у мене дідусь у солом’яному капелюсі. Він сидить на парапеті на вулиці Пушкінській. Коли дізнається, що я з іншого міста, запитує, як мені Одеса. Звісно ж, подобається.
«Это приятно. Вы знаете, я был в Киеве, там такие улицы — одни идут вгору, другие вниз, петляют, очень легко потеряться. А в Одессе все улицы параллельные и перпендикулярные. Удобный город», — говорить він.

Пан Генріх, так звати дідуся, народився в центрі Одеси на вулиці Пушкінській. Потім його сім’ю відселили звідти, бо в будинку відкрили банк. Нині пан Генріх мешкає на околиці міста, але майже кожного дня приїжджає на Пушкінську, щоб ось так посидіти й подивитися на будинок, де провів дитячі роки. Наостанок розмови робить мені комплімент і розповідає:
«Вы знаете, что мне в Вас нравится? То, что Вы не худая и не толстая. Английский писатель Чарльз Диккенс говорил, что мужчины не должны жениться на толстых женщинах. И на вдовах тоже. А знаете, почему? Потому что вдовы будут любить своих детей от первого мужа больше, чем ваших общих».
«А як склалося у Вас?» — запитую.
«Я был женат на вдове. Воспитывал ее детей, общих у нас не было. И Вы знаете, Чарльз Диккенс таки был прав!»

Вікторія ГАВРИК

Скорочено. Повінстю в газеті "Сіверщина" за 23 серпня


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:подорожі, Вікторія Гаврик, російська мова, Одеса


Читайте також



Коментарі (0)
avatar