Подивіться кандидату в очі...
Коли лежиш у шпиталі, палатні теревені точаться довкола цілком передбачуваних тем: війна, зброя, влада, буття. Проте, вкотре переконуєшся, що значна кількість наших громадян живе емоціями і «нафталіновими» уявленнями. Це пост – не агітація, а намагання спонукати до певних роздумів...
Історично склалося, що українці завжди критично ставляться до влади. В цьому є і «плюси» й «мінуси». До негативу відноситься те, що, зазвичай, влада асоціюється виключно з очильником держави. Натомість, згідно чинного законодавства, Президент України відповідає за питання зовнішньої політики та оборону держави. Решта питань – в компетенції уряду й парламенту, представленими політико-економічними кланами. І виборці чомусь забувають про це, воліючи голосувати бодай за Шапокляк чи Дарта Вейдера, наївно вважаючи, що все раптово радикально зміниться на краще. Наївні фантазери! Заміна в упряжі старої навченої коняки на дурного лошака аж ніяк до пуття не призведе – віз опиниться у прірві...
Лівацький дискурс у світовій політиці, здається, добігає до свого кінця. І ліберальним шмарклям світить гаплик. Україна, що стала жертвою бездумного Будапештського меморандуму та зазнала агресії від одного з гарантів, знає це, як ніхто інший. Недарма політологи говорили про те, що у посттоталітарній державі має бути сильна, національно орієнтована влада, наближена до авторитарного типу. Натомість, у нас сьогодні, здається, є державні інституції, проте у багатьох їхніх очильників спостерігаємо брак або повну відсутність державницького мислення. Безконтрольність породжує безвідповідальність, а за ними насувають безлад, криза й хаос. Як на мене, голова держави має бути державником, втіленням таких дефініцій, як Честь, Справедливість і Відповідальність. І краще, аби він був людиною військовою (але не просто «картонним» носієм звань) – здатною до стратегічного системного мислення, прийняття вольових рішень в поєднанні з відповідальністю перед Богом і людьми.
Особисто для мене прикладом справжньої військової аристократичної «кісточки» є перший Начальник Генерального штабу України генерал-полковник Анатолій Васильович Лопата. Він до останнього відстоював збереження тактичної ядерної зброю, позбавлення якої не вимагалося Будапештськими писуляччами. Коли ж в голові у Леоніда Кучми перемогли таргани, інфіковані «міністром оборони» Шмаровим, Лопаті вистачило духу прилюдно з «перцем» висловити в очі «гаранту» свою думку, голосно гепнути дверима й написати рапорт про відставку...
Ще раз наголошую, що ця нотатка не є агітацією. Просто, люди добрі, спробуйте критично проаналізувати – за кого й для чого ви будете голосувати. Не забувайте, що головним критерієм має бути не ганебний мішечок із гречкою, і не облудне пашталакання, а СУСПІЛЬНЕ БЛАГО !
P.S. Не звинувачуйте мене у прихильності до "євгеніки", але я вважаю, що голова держави має виглядати належним чином, а не як генетичне сміття або вкрай закомплексований злостивий карлик. Постава - це складова харизми. Попри те, що хтось не визнає фізіогноміку, подивіться кандидатам в обличчя (бодай на світлинах) - вони не брешуть! І зверніть увагу на склад його "команди"!
Олег КОРНІЄНКО
Історично склалося, що українці завжди критично ставляться до влади. В цьому є і «плюси» й «мінуси». До негативу відноситься те, що, зазвичай, влада асоціюється виключно з очильником держави. Натомість, згідно чинного законодавства, Президент України відповідає за питання зовнішньої політики та оборону держави. Решта питань – в компетенції уряду й парламенту, представленими політико-економічними кланами. І виборці чомусь забувають про це, воліючи голосувати бодай за Шапокляк чи Дарта Вейдера, наївно вважаючи, що все раптово радикально зміниться на краще. Наївні фантазери! Заміна в упряжі старої навченої коняки на дурного лошака аж ніяк до пуття не призведе – віз опиниться у прірві...
Лівацький дискурс у світовій політиці, здається, добігає до свого кінця. І ліберальним шмарклям світить гаплик. Україна, що стала жертвою бездумного Будапештського меморандуму та зазнала агресії від одного з гарантів, знає це, як ніхто інший. Недарма політологи говорили про те, що у посттоталітарній державі має бути сильна, національно орієнтована влада, наближена до авторитарного типу. Натомість, у нас сьогодні, здається, є державні інституції, проте у багатьох їхніх очильників спостерігаємо брак або повну відсутність державницького мислення. Безконтрольність породжує безвідповідальність, а за ними насувають безлад, криза й хаос. Як на мене, голова держави має бути державником, втіленням таких дефініцій, як Честь, Справедливість і Відповідальність. І краще, аби він був людиною військовою (але не просто «картонним» носієм звань) – здатною до стратегічного системного мислення, прийняття вольових рішень в поєднанні з відповідальністю перед Богом і людьми.
Особисто для мене прикладом справжньої військової аристократичної «кісточки» є перший Начальник Генерального штабу України генерал-полковник Анатолій Васильович Лопата. Він до останнього відстоював збереження тактичної ядерної зброю, позбавлення якої не вимагалося Будапештськими писуляччами. Коли ж в голові у Леоніда Кучми перемогли таргани, інфіковані «міністром оборони» Шмаровим, Лопаті вистачило духу прилюдно з «перцем» висловити в очі «гаранту» свою думку, голосно гепнути дверима й написати рапорт про відставку...
Ще раз наголошую, що ця нотатка не є агітацією. Просто, люди добрі, спробуйте критично проаналізувати – за кого й для чого ви будете голосувати. Не забувайте, що головним критерієм має бути не ганебний мішечок із гречкою, і не облудне пашталакання, а СУСПІЛЬНЕ БЛАГО !
P.S. Не звинувачуйте мене у прихильності до "євгеніки", але я вважаю, що голова держави має виглядати належним чином, а не як генетичне сміття або вкрай закомплексований злостивий карлик. Постава - це складова харизми. Попри те, що хтось не визнає фізіогноміку, подивіться кандидатам в обличчя (бодай на світлинах) - вони не брешуть! І зверніть увагу на склад його "команди"!
Олег КОРНІЄНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |