Пироги з калиною
Калина — символ України , про це знає кожен, утiм мало хто асоціює ці червоні ягоди з кулінарією. Ну хіба бабусин чай з калиною від застуди. Проте раніше калина була частим гостем на столі, з неї готували делікатні соуси для м’яса і риби, її додавали до тіста, коли пекли хліб, із свіжих плодів робили неперевершений калиновий квас і кисіль «калинник», з нею робили вареники, квасили капусту, варили варення чи просто сушили (зацукрювали) в меду.
У приготуванні страв з калиною є свої нюанси: калину збирають обов’язково після того, як її проморозити, – тоді зникає характерна для неї гіркота. Сьогодні мало печуть пиріжки з калиною, а шкода, адже вони не лише смачні, а й корисні.
Носій:
Максьом Марія Яківна 1930 р.н. ( жителька с.Кіпті ,уродженки с.Виблі Куликівського р-ну. )
Опис традиції приготування страви:
Коли замішується тісто, то говорять, що в нього вкладається вся душа господині, тому аби отримати гарний результат, потрібно бути в гарному настрої, а ще, співали пісень, дякували за гарний урожай. Спочатку готується тісто : у тепленьку воду засипається трішки борошна і ретельно перемішується. Потім додається закваска (шматочок тіста забродивший, що залишивсь з попереднього разу або хліба), сіль, яйце і вливається рослинна олія. В отриману рідку масу всипається потроху просіяне борошно пшеничне (колись житнє) і міситься тісто дерев’яною лопаткою. Цукор не використовували, а для того щоб підсолодити тісто (за бажанням), брали цукровий буряк. Його дрібно натирали і висушували. Потім додавали в тісто. Коли тісто перестане липнути до лопатки і стане збиратися докупи, його викладали на притрушений борошном стіл і вимішували руками. Вимішане тісто перекладали у дерев’яну діжу, щоб підходило, накривали рушником і залишали в теплому місці підніматися на 1,5-2 години.
Поки тісто підходить, приготується начинка. Калину обривають з гілочок, миють, заливають окропом та ставлять у піч, щоб припарилась, ця процедура необхідна для того, щоб з калини пішла гіркота, а кісточки стали м’якшими. Ягоди проціджували, а сік використовували для приготування киселю, а ще сік дуже корисний для кровообігу, тому можна сміливо його випити.
Тісто, що підійшло обминали, нарізали на рівні шматочки і розкачували коржі. На кожен коржик покладається начинка і зліплюються краї тіста, формуючи пиріжки. Форму змащували рослинною олією і клали на неї пиріжки на де якій відстані один від одного. Накривали лляним рушником і залишали в теплому місці приблизно на 20-30 хвилин. Тим часом господиня вже натоплювала піч і ставила випікати пиріжки попередньо змащені яйцем, щоб була румꞌяна скоринка. В цей час бажано не заглядати в піч, не шуміти і не стукати, тоді пиріжки добре піднімуться і пропечуться. Готовність випічки перевіряють тонкою дерев’яною паличкою-лучинкою , тісто не повинно прилипати до цих предметів.
Вийнявши пиріжки з калиною з печі, не забудьте збризнути їх водою і вкрити рушником хвилин на 10, щоб вони стали м’якими і ніжними.
Кожна господиня передавала свої вміння та знання наступним поколінням, тож даний рецепт має свої давнє коріння гастроспадщини Чернігівщини .
Інформацію надано Чернігівським обласним навчально – методичним центром культури і мистецтв.
У приготуванні страв з калиною є свої нюанси: калину збирають обов’язково після того, як її проморозити, – тоді зникає характерна для неї гіркота. Сьогодні мало печуть пиріжки з калиною, а шкода, адже вони не лише смачні, а й корисні.
Носій:
Максьом Марія Яківна 1930 р.н. ( жителька с.Кіпті ,уродженки с.Виблі Куликівського р-ну. )
Опис традиції приготування страви:
Коли замішується тісто, то говорять, що в нього вкладається вся душа господині, тому аби отримати гарний результат, потрібно бути в гарному настрої, а ще, співали пісень, дякували за гарний урожай. Спочатку готується тісто : у тепленьку воду засипається трішки борошна і ретельно перемішується. Потім додається закваска (шматочок тіста забродивший, що залишивсь з попереднього разу або хліба), сіль, яйце і вливається рослинна олія. В отриману рідку масу всипається потроху просіяне борошно пшеничне (колись житнє) і міситься тісто дерев’яною лопаткою. Цукор не використовували, а для того щоб підсолодити тісто (за бажанням), брали цукровий буряк. Його дрібно натирали і висушували. Потім додавали в тісто. Коли тісто перестане липнути до лопатки і стане збиратися докупи, його викладали на притрушений борошном стіл і вимішували руками. Вимішане тісто перекладали у дерев’яну діжу, щоб підходило, накривали рушником і залишали в теплому місці підніматися на 1,5-2 години.
Поки тісто підходить, приготується начинка. Калину обривають з гілочок, миють, заливають окропом та ставлять у піч, щоб припарилась, ця процедура необхідна для того, щоб з калини пішла гіркота, а кісточки стали м’якшими. Ягоди проціджували, а сік використовували для приготування киселю, а ще сік дуже корисний для кровообігу, тому можна сміливо його випити.
Тісто, що підійшло обминали, нарізали на рівні шматочки і розкачували коржі. На кожен коржик покладається начинка і зліплюються краї тіста, формуючи пиріжки. Форму змащували рослинною олією і клали на неї пиріжки на де якій відстані один від одного. Накривали лляним рушником і залишали в теплому місці приблизно на 20-30 хвилин. Тим часом господиня вже натоплювала піч і ставила випікати пиріжки попередньо змащені яйцем, щоб була румꞌяна скоринка. В цей час бажано не заглядати в піч, не шуміти і не стукати, тоді пиріжки добре піднімуться і пропечуться. Готовність випічки перевіряють тонкою дерев’яною паличкою-лучинкою , тісто не повинно прилипати до цих предметів.
Вийнявши пиріжки з калиною з печі, не забудьте збризнути їх водою і вкрити рушником хвилин на 10, щоб вони стали м’якими і ніжними.
Кожна господиня передавала свої вміння та знання наступним поколінням, тож даний рецепт має свої давнє коріння гастроспадщини Чернігівщини .
Інформацію надано Чернігівським обласним навчально – методичним центром культури і мистецтв.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |