Підмареник справжній
Липень - час, коли вже приходить пора соняхів і будуть світлини з соняхами і в соняхах, і дописи про "символ України" і кольори стягу...
А я ось на лузі зловила прозріння, ну як прозріння - варіацію... Та, може, те жовте і синьо-блакитне, то насправді луги заплавні, на яких буйно квітне серед літа підмаренник? А чого б ні? Он він як палає, наче земля вся позолотіла! І на відміну від соняхів, які у нас ростять всього якихось 200 років, підмаренник - абориген і живе собі тут здавна.
Якось на книжковій барахолці придбала книгу науковця, фітоетнолога Євгена Товстухи "Давні українські лікувальні напої". Там є і підмаренниковий напій, до нього дається короткий коментар: "Підмаренник справжній і чебрець звичайний – овіяні прадавніми легендами лікарські рослини. Кожен прапраукраїнець ще, певно, з трипільської доби прагнув, щоб у його оселі, на обійстях, ланах, у гаях, на сіножатях росли ці дві особливі рослини. Народні легенди приписують цим рослинам магічну силу у боротьбі з "нечистю" та злими духами, недугами; кашлем, кашлюком, коли "лихий дух" проник глибоко у груди і не дає дорослій людині чи дитині жити; коли злі духи паморочать свідомість та коли виводять її з душевної рівноваги. Ці рослини нейтралізують злісний вплив чортів'я та відьомського наслання, нормалізують процеси збудження та гальмування, заспокоюють ЦНС, поліпшують сон, самопочуття, відгонять неспокій, нудьгу, розвіюють безнадію. Старі повітки, млини, занедбані місця, гнилища, на яких панують сичі, кроплять названим напоєм та проводять замовляння, щоб нечиста сила не поширювалась на хутори, греблі, вулиці, села, поля, лани, на добрих людей". Там же автор пише, що підмаренник з м’ятою та ін. травами набивав у люльку і курив знаменитий козак-характерник Мамай – той, що мандрівний філософ, блукач між світами, той, що «сидить козак у кобзу грає, що замислить – усе має».
Прочитала і подумала – от дійсно, наш магічний народ все наділив надзвичайними впливами, заселив незвичайними силами. Підмаренник, хтось зве "кашка" – така «рядова», традиційна, рослина і раптом вже – борець з нечистю! Народ не просто наділив життя навколо ірраціональним, він постійно входив у контакт з цим. Магія панувала всюди, навіть проста сільська хата була переповнена речами, які окрім звичайних побутових призначень, мали ще й магічні. Магія починалась з порогу і керувала з кожного кутка хати. І в селах вона й досі не зникла, не розчинилась в цивілізації, а тихо собі озивається то в тому забобоні, то в іншому, і якось вони продовжують співіснувати разом – маковійчики, дідухи, плазмові телевізори та ікони.
А може, нам ото збентежити світ? Поки усі воюють за нафту, золото, метали, технології, космос, круті і ще крутіші автівки, тобто за матеріалістичні речі, ми такі – а у нас є магічне мислення і ми будемо розвиватися в цьому напрямку! І почати на повному серйозні вивчати та інтегрувати в життя премудрості нашого народу. Адже ж вони уберегли його в епохи панувань на цих землях різних завойовників, не перетворили ані на поляків, ані литовців, ані москалів. А нам це зараз дуже потрібно – залишитись саме українцями і не стати поляками, німцями, італійцями чи москалями. Отож, навчаючи тактичній медицині – вчити знанню про кровоспинну функцію всякого під ногами; в реабілітаційних практиках використовувати знання, наприклад, характерників; летить шахед – а кожен вдома сам собі козак Мамай – сидить і медитує, як той шахед летить назад в точку запуску, або мольфарить щось таке…
Як це роблять, наприклад, корінні народи Пн. Америки. Чи вам відомо, що американські індіанці постачають на американські війни більше солдатів, ніж будь-які демографічні групи в Штатах? Себастьян Юнгер в надзвичайно відвертій книзі «Плем’я» про повернення з війни та подолання ПТСР розповідає історію Грегорі Гомеса з племені апачів. Грегорі не був прихильником уряду США, бо його діда техаські рейнджери за наділ землі закатували: насадили на гілку дерева, кастрували. Проте Гомес добровільно пішов у армію США і воював елітним морським піхотинцем у В’єтнамі – не за уряд і не за країну, а «за Матір-Землю» та бажаючи отримати бойовий досвід, як і личить племені воїнів. З війни він повернувся душевно зраненим і прийти до себе йому допомогли традиційні ритуали індіанських племен, які включали в себе пости, очищення через воду, церемонії пошуку видінь і дуже болісний багатогодинний ритуал племені лакота «Танець Сонця», коли під шкіру загонять прив’язані шкіряними ременями до центральної опори дерев’яні кілочки, які треба змусити вийти з тіла, танцюючи. Ще важливим елементом зцілення в американських племенах є громада – коли церемонію проходять всі її члени, адже вважається, що війна травмує всіх, тому зцілення одного – зцілення всіх, зцілення всіх – зцілення одного. Юнгер пише, що рівень ПТСР серед американських солдатів найвищий у світі, однак ті ж індіанці долають його легше, ніж інші американці, бо мають напрацьовані віками ритуали свого народу, а отже не позбулися магічного мислення, попри асиміляцію.
Ми теж не позбулися. Навпаки навіть – відкрили по-новому, чи радше винесли зі своєї травмованої колективної пам’яті. Винесли старовинні вишивані символи, знаки Трипілля і мезинські свастики, писанкарство, знання про трави (той же Євген Товстуха, ще один уродженець Чернігівщини, пів століття працював лікарем і паралельно писав книги про магію українських рослин, поєднуючи рослини із замовляннями), мольфарство, а чого варте козацьке характерництво, якому і нині вчать в Україні і цю науку використовують наші воїни!..
Взагалі у своєму житті я практично не зустрічала людей, які були б настільки раціональними, щоб взагалі не піддаватися магічному мисленню – всі у щось вірять, всі шукають потаємні сенси у світі, що нас оточує, читають гороскопи, бояться чорних кішок, носять амулети, включно з розп’яттями, набивають на тілі руни, моляться, дивляться фільми про надприроднє, роздають цукерки, коли сниться покійник, оминають перехресть, вірять у райдугу і сонячні затемнення, називають іменами богів і духів нижчого світу свої книгарні, кав’ярні і компанії… Так, вірування стають сильнішими у часи сильних суспільних потрясінь. В свою чергу вони є архетиповими, вони йдуть з пам’яті, яку накопичував народ віками. І хоч сучасна психологія намагається все нівелювати і зводити до інфантилізму, вважаючи, що магічне мислення властиве дітям до 7 років, а в дорослому віці невротикам, це все від страху йти вглиб людської природи, бо, не доведи Боже, люди дійсно створять чарівну паличку, а що ж тоді робити з нафтою...
Ну, на цьому все. Ось вам фото підмаренника. А по ньому голуба річечка - миколайчики – ще одні борці з нечистю.
...Так, мій допис схожий на інфантильно-невротичну маячню, але поки хтось так думає, у нашому східному небі літає Баба Яга і наводить жах на русню.
Ольга ЯРМУШ
А я ось на лузі зловила прозріння, ну як прозріння - варіацію... Та, може, те жовте і синьо-блакитне, то насправді луги заплавні, на яких буйно квітне серед літа підмаренник? А чого б ні? Он він як палає, наче земля вся позолотіла! І на відміну від соняхів, які у нас ростять всього якихось 200 років, підмаренник - абориген і живе собі тут здавна.
Якось на книжковій барахолці придбала книгу науковця, фітоетнолога Євгена Товстухи "Давні українські лікувальні напої". Там є і підмаренниковий напій, до нього дається короткий коментар: "Підмаренник справжній і чебрець звичайний – овіяні прадавніми легендами лікарські рослини. Кожен прапраукраїнець ще, певно, з трипільської доби прагнув, щоб у його оселі, на обійстях, ланах, у гаях, на сіножатях росли ці дві особливі рослини. Народні легенди приписують цим рослинам магічну силу у боротьбі з "нечистю" та злими духами, недугами; кашлем, кашлюком, коли "лихий дух" проник глибоко у груди і не дає дорослій людині чи дитині жити; коли злі духи паморочать свідомість та коли виводять її з душевної рівноваги. Ці рослини нейтралізують злісний вплив чортів'я та відьомського наслання, нормалізують процеси збудження та гальмування, заспокоюють ЦНС, поліпшують сон, самопочуття, відгонять неспокій, нудьгу, розвіюють безнадію. Старі повітки, млини, занедбані місця, гнилища, на яких панують сичі, кроплять названим напоєм та проводять замовляння, щоб нечиста сила не поширювалась на хутори, греблі, вулиці, села, поля, лани, на добрих людей". Там же автор пише, що підмаренник з м’ятою та ін. травами набивав у люльку і курив знаменитий козак-характерник Мамай – той, що мандрівний філософ, блукач між світами, той, що «сидить козак у кобзу грає, що замислить – усе має».
Прочитала і подумала – от дійсно, наш магічний народ все наділив надзвичайними впливами, заселив незвичайними силами. Підмаренник, хтось зве "кашка" – така «рядова», традиційна, рослина і раптом вже – борець з нечистю! Народ не просто наділив життя навколо ірраціональним, він постійно входив у контакт з цим. Магія панувала всюди, навіть проста сільська хата була переповнена речами, які окрім звичайних побутових призначень, мали ще й магічні. Магія починалась з порогу і керувала з кожного кутка хати. І в селах вона й досі не зникла, не розчинилась в цивілізації, а тихо собі озивається то в тому забобоні, то в іншому, і якось вони продовжують співіснувати разом – маковійчики, дідухи, плазмові телевізори та ікони.
А може, нам ото збентежити світ? Поки усі воюють за нафту, золото, метали, технології, космос, круті і ще крутіші автівки, тобто за матеріалістичні речі, ми такі – а у нас є магічне мислення і ми будемо розвиватися в цьому напрямку! І почати на повному серйозні вивчати та інтегрувати в життя премудрості нашого народу. Адже ж вони уберегли його в епохи панувань на цих землях різних завойовників, не перетворили ані на поляків, ані литовців, ані москалів. А нам це зараз дуже потрібно – залишитись саме українцями і не стати поляками, німцями, італійцями чи москалями. Отож, навчаючи тактичній медицині – вчити знанню про кровоспинну функцію всякого під ногами; в реабілітаційних практиках використовувати знання, наприклад, характерників; летить шахед – а кожен вдома сам собі козак Мамай – сидить і медитує, як той шахед летить назад в точку запуску, або мольфарить щось таке…
Як це роблять, наприклад, корінні народи Пн. Америки. Чи вам відомо, що американські індіанці постачають на американські війни більше солдатів, ніж будь-які демографічні групи в Штатах? Себастьян Юнгер в надзвичайно відвертій книзі «Плем’я» про повернення з війни та подолання ПТСР розповідає історію Грегорі Гомеса з племені апачів. Грегорі не був прихильником уряду США, бо його діда техаські рейнджери за наділ землі закатували: насадили на гілку дерева, кастрували. Проте Гомес добровільно пішов у армію США і воював елітним морським піхотинцем у В’єтнамі – не за уряд і не за країну, а «за Матір-Землю» та бажаючи отримати бойовий досвід, як і личить племені воїнів. З війни він повернувся душевно зраненим і прийти до себе йому допомогли традиційні ритуали індіанських племен, які включали в себе пости, очищення через воду, церемонії пошуку видінь і дуже болісний багатогодинний ритуал племені лакота «Танець Сонця», коли під шкіру загонять прив’язані шкіряними ременями до центральної опори дерев’яні кілочки, які треба змусити вийти з тіла, танцюючи. Ще важливим елементом зцілення в американських племенах є громада – коли церемонію проходять всі її члени, адже вважається, що війна травмує всіх, тому зцілення одного – зцілення всіх, зцілення всіх – зцілення одного. Юнгер пише, що рівень ПТСР серед американських солдатів найвищий у світі, однак ті ж індіанці долають його легше, ніж інші американці, бо мають напрацьовані віками ритуали свого народу, а отже не позбулися магічного мислення, попри асиміляцію.
Ми теж не позбулися. Навпаки навіть – відкрили по-новому, чи радше винесли зі своєї травмованої колективної пам’яті. Винесли старовинні вишивані символи, знаки Трипілля і мезинські свастики, писанкарство, знання про трави (той же Євген Товстуха, ще один уродженець Чернігівщини, пів століття працював лікарем і паралельно писав книги про магію українських рослин, поєднуючи рослини із замовляннями), мольфарство, а чого варте козацьке характерництво, якому і нині вчать в Україні і цю науку використовують наші воїни!..
Взагалі у своєму житті я практично не зустрічала людей, які були б настільки раціональними, щоб взагалі не піддаватися магічному мисленню – всі у щось вірять, всі шукають потаємні сенси у світі, що нас оточує, читають гороскопи, бояться чорних кішок, носять амулети, включно з розп’яттями, набивають на тілі руни, моляться, дивляться фільми про надприроднє, роздають цукерки, коли сниться покійник, оминають перехресть, вірять у райдугу і сонячні затемнення, називають іменами богів і духів нижчого світу свої книгарні, кав’ярні і компанії… Так, вірування стають сильнішими у часи сильних суспільних потрясінь. В свою чергу вони є архетиповими, вони йдуть з пам’яті, яку накопичував народ віками. І хоч сучасна психологія намагається все нівелювати і зводити до інфантилізму, вважаючи, що магічне мислення властиве дітям до 7 років, а в дорослому віці невротикам, це все від страху йти вглиб людської природи, бо, не доведи Боже, люди дійсно створять чарівну паличку, а що ж тоді робити з нафтою...
Ну, на цьому все. Ось вам фото підмаренника. А по ньому голуба річечка - миколайчики – ще одні борці з нечистю.
...Так, мій допис схожий на інфантильно-невротичну маячню, але поки хтось так думає, у нашому східному небі літає Баба Яга і наводить жах на русню.
Ольга ЯРМУШ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |