Нічне

Прямо зараз...

...в нічному небі гудуть шахеди. Північний повітряний коридор, здається, проходить над нашим містечком. Їх так багато, що не зрозуміти ні кількості, ні напрямку, крім кінцевого - на столицю, на інші наші українські міста...

... Накрапає теплий вечірній дощик, але такий, лінивий...

... В траві щось голосно вирішують два їжаки. Сваряться, ділять територію, визначають, хто з них домінуватиме, чи не знаю...

... Доспівують останні пісні солов'ї. Ще співають, хоча пік їх співів припав на холодні ночі заморозків і якось не було бажання ходити на солов'їні концерти, хотілось тепла...

... На річці голосно верещать жаби. Мені подобається як вони експресивно ніч наповнюють своєю присутністю, от правда!

... В міському парку вивелись совеня та і теж пищать. А скоро підростуть і почнуть літати, сідати на стовпа на сусідній території і зазирати в двір. При місячнім світлі вони виглядають дуже мило, такі пузаті і невпевнені...

... В місцевих чатах почалася нічна активність. Війна не лише розділяє, але й споріднює, бо разом легше і разом сильніше. І це спосіб нічні налети шахедних роїв переживати з меншим стресом. І хочеться всіх десь там попередити, захистити, обняти, бо ми ж тут, наче, перші чуємо, що придуркуваті знову будуть цієї ночі терзати мирних людей...

... Сьогодні стрічки в фб та інстаграмі, наче на замовлення, підсовували мені історії українців, що переїхали з міста в село. Не знаю, наскільки в селі зараз краще, зважаючи на все та інше, але точно краще одним - тут на відстані витягнутої руки є Природа. І можна просто поїхати, піти до великої-малих річок, скинути все зайве з душі і повернутись трішки зціленою людиною...

Ольга ЯРМУШ