Перший реаліст, якого ще треба прочитати

Про перший український історичний роман українці ще так- сяк знають. А про перший реалістичний роман нашої літератури - зась!

Мова йде про роман «Люборацькі» Анатоля Свидницького, день народження якого сьогодні показує календар. І який до Чернігівщини має щонайпряміший стосунок - народжений на Поділлі, він працював у Козельці, в отому будинку полкової канцелярії, що й досі стоїть. Та й одружився з донькою козелецького лікаря Оленою Величківською, з котрою спорудили трьох дітей. Цікаво, у Козельці є вулиця Свидницького?

Він був звинувачений в алкоголізмі, через що втратив роботу та й помер зарано. Власне, нічого дивного - як і в глухі часи совєтського застою, так і в часи російської ніколаєвщини (отої першої, що імператора Шевченко називав "неудобозабиваємим Тормозом") багато творчих, щирих людей, які бачили загибання Гетьманщини - йшли у внутрішню еміграцію, виявом якої часто був алкоголізм.

Бо Свидницький - член таємного товариства, яке ставило метою боротьбу з російським режимом, автор, скажімо, знаменитої пісні, яку вважають народною – «А вже літ як двісті». Це там де воля заснула «під московським караулом, у тюрмі». Безпросвіття боротьби штовхало в пляшку...

Його ж роман «Люборацькі» - сімейна сага. Ми любимо читати, скажімо, «Сагу про Форсайтів», але наші «Люборацькі» несогірші, хіба що значно коротші. На жаль, роман був надрукований після смерті автора, лише в 1886 році та й то за кордоном - себто в Галичині. Але ж зараз, на тридцятому році незалежности уже ж можна потроху повертати українців до тями. До рідної тями, чи ні?!

Це з моєї книги "Титли і коми". Купуйте на сайті видавництва "Дискурсус", або в чернігівських книгарнях, або в мене...
Сьогодні - 190 років Анатолю Свидницькому.

Василь ЧЕПУРНИЙ