Перша книжка

Дідо іноді читав мені з потертої старовинної книги. Читав дивовижні оповіді про опришків, звірів, босоркань, русалиць. Доки та книга лежала розгорнутою на його колінах, доти наша тісна хижка наповнювалася дивами. Моя мізерна душа то росла вгору, то забігала в п’яти. Дідо читав навіть у потемку, аби не палити лій. Як тільки він відкладав книгу – дива зникали. Світ вичахав і тьмарився.

Коли я підріс і міг уже вилізти на стілець, а зі стільця на скриню, то дістався до тієї чарівної книги. І обмираючи серцем, розгорнув її. Під шкіряною оправою виявився поторсаний зошит, а на сторінках – палички, хрестики й цятки. Так мій дідо, підручний лісника, облікував роботи в лісі.

Вже пізніше я дізнався, що він був неписьменний…

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ

Із книги "Хліб і шоколад. Новели тонкого литва і холодної чеканки".