Переміщена особа - Томас Манн
Напишу трохи про Томаса Манна у Прінстоні.
Послухала лекцію про перебування 63-літнього Манна у Прінстоні, а головне - дещо прочитала про його Прінстонські лекції. (Деякі з них також збираюся прочитати).
Вразило те, що несподівано відкрила для себе багато схожого і близько зрозумілого з того, що трапилося з ним тут, у Прінстоні.
Виявляється, Манна запросили у січні 1938 році на два роки викладати до Прінстона, і це була свого роду програма типу writers at risk. При владі в Німеччині був Гітлер, Манн не підтримував її, змушений був залишити Німеччину, взяв громадянство Чехії, перебрався до Швейцарії. Отож, його запросили до Прінстона, де Манн мав прочитати за контрактом 4 публічні лекції про Гете. Він прочитав дві, але Гете займався, і наслідком цього є його роман "Лота у Веймарі", та і сам "Доктор Фаустус", імовірно, теж зароджувався тут.
Оскільки Манн не мав ніякого ступеня, він був зарахований на посаду простого lecturer , хоча фундація Рокфеллера платила йому платню повного професора. Манн загалом мав сім лекцій у Прінстоні. Його знання англійської було недостатньо, щоб вільно читати лекції. Говорили навіть, що краще б він читав німецькою, було б зрозуміліше. Однак йому допомагав аспірант, вони працювали над вимовою, тексти перекладалися, він сам і його друзі їх редагували, але все це було не легко. Його прінстонські лекції видані з усіма редакторськими правками. Не все було просто, але він серйозно займався і під кінець мав успіх.
Однак наприкінці 1940 року йому написав декан, що фундація припиняє оплату і його пребування у Прінстоні не буде продовжене. Уявляєте, все, Манн має залишити уніаерситет, хоча він на той час світової слави автор! І Манн залишив. Зрештою купивши собі будинок на узбережжі.
І все ж. Думаю, йому було нелегко відвикати від Німеччини, від Мюнхена, освоювати англійську, бути в академічному світі, який він не любив.
Все це якось висвітило долю одного з моїх улюблених письменників по людському , спустило його, так би мовити, з Зачарованої Гори. Особливо та обставина, що він був фактично переміщеною особою, як і я, і багато хто з нас зараз. Я зовсім не ставлю знак рівності, просто нині значно краще розумію тих, хто змушений був опинитися поза домом, поза власним бажанням, у тимчасовому прихистку, нехай і як прекрасному. Цим пояснюється і мій інтерес до долі і життя тих, хто опинився на планеті Д Пі в повоєнній Європі. Я ніби переношуся в часі і спостерігаю за ними зблизька, емпатично ставлю себе на їхнє місце.
А Манн таки повернувся додому, хоча й значно пізніше.
А це видання прінстонських лекцій Манна.
Тамара ГУНДОРОВА
Послухала лекцію про перебування 63-літнього Манна у Прінстоні, а головне - дещо прочитала про його Прінстонські лекції. (Деякі з них також збираюся прочитати).
Вразило те, що несподівано відкрила для себе багато схожого і близько зрозумілого з того, що трапилося з ним тут, у Прінстоні.
Виявляється, Манна запросили у січні 1938 році на два роки викладати до Прінстона, і це була свого роду програма типу writers at risk. При владі в Німеччині був Гітлер, Манн не підтримував її, змушений був залишити Німеччину, взяв громадянство Чехії, перебрався до Швейцарії. Отож, його запросили до Прінстона, де Манн мав прочитати за контрактом 4 публічні лекції про Гете. Він прочитав дві, але Гете займався, і наслідком цього є його роман "Лота у Веймарі", та і сам "Доктор Фаустус", імовірно, теж зароджувався тут.
Оскільки Манн не мав ніякого ступеня, він був зарахований на посаду простого lecturer , хоча фундація Рокфеллера платила йому платню повного професора. Манн загалом мав сім лекцій у Прінстоні. Його знання англійської було недостатньо, щоб вільно читати лекції. Говорили навіть, що краще б він читав німецькою, було б зрозуміліше. Однак йому допомагав аспірант, вони працювали над вимовою, тексти перекладалися, він сам і його друзі їх редагували, але все це було не легко. Його прінстонські лекції видані з усіма редакторськими правками. Не все було просто, але він серйозно займався і під кінець мав успіх.
Однак наприкінці 1940 року йому написав декан, що фундація припиняє оплату і його пребування у Прінстоні не буде продовжене. Уявляєте, все, Манн має залишити уніаерситет, хоча він на той час світової слави автор! І Манн залишив. Зрештою купивши собі будинок на узбережжі.
І все ж. Думаю, йому було нелегко відвикати від Німеччини, від Мюнхена, освоювати англійську, бути в академічному світі, який він не любив.
Все це якось висвітило долю одного з моїх улюблених письменників по людському , спустило його, так би мовити, з Зачарованої Гори. Особливо та обставина, що він був фактично переміщеною особою, як і я, і багато хто з нас зараз. Я зовсім не ставлю знак рівності, просто нині значно краще розумію тих, хто змушений був опинитися поза домом, поза власним бажанням, у тимчасовому прихистку, нехай і як прекрасному. Цим пояснюється і мій інтерес до долі і життя тих, хто опинився на планеті Д Пі в повоєнній Європі. Я ніби переношуся в часі і спостерігаю за ними зблизька, емпатично ставлю себе на їхнє місце.
А Манн таки повернувся додому, хоча й значно пізніше.
А це видання прінстонських лекцій Манна.
Тамара ГУНДОРОВА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |