Пам'яті Миколи Гриня
Сумна звістка надійшла із США. 1 червня, не доживши до 70-річного ювілею, помер відомий чернігівський журналіст та краєзнавець-дослідник, активний автор журналів «Сіверянський літопис» та «Літературний Чернігів» Микола Миколайович Гринь.
Він народився 28 липня 1954 р. в с. Козацькому тодішнього Новобасанського району Чернігівської обл. в сім’ї селян-колгоспників. У 1961 р. пішов де першого класу місцевої школи, а вже за три роки районна газета опублікувала його першу замітку. 1977 р. завершив навчання на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, дипломну роботу захистив на «відмінно з відзнакою».
На початку трудової діяльності працював кореспондентом, фотокореспондентом, літературним редактором у бобровицькій, коропській газетах. Двадцять літ присвятив роботі в обласній газеті «Деснянська правда». Був помічником народного депутата Верховної Ради України, працював радником міського голови Прилук. Згодом очолював кілька багатотиражних газет.
М. Гринь як літописець Чернігово-Сіверщини написав близько 1500 статей про проблеми місцевих жителів, буття громад. Його нариси, есе, проблемні матеріали друкувалися в газетах «Урядовий кур’єр», «Сільські вісті», «Правда Украины», «Сільське життя», «Селянська газета», «Культура і життя», «Робітнича газета», «Молодь України», «Україна молода», «День», журналах «Хлібороб України», «Перець», «Наш український дім» (Ніжин), «Рідний край» (Полтава), «Визвольна боротьба» (Львів), альманасі «Порт-Фоліо» (Канада). На другому фестивалі журналістів Чернігівщини «Золотий передзвін Придесення» публіцист визнаний лауреатом в номінації «Краща публікація року».
В останнє десятиліття М. Гринь активно займався дослідженням історії рідного краю та України. З-під його пера вийшли розвідки про життя основоположника української преси на Алясці, автора першого Букваря Агапія Гончаренка (2021), письменника Панаса Мирного в Прилуках (2019), майстра бандурної справи Кен Блума (2023), дисидента Петра Рубана (2024). Дослідник написав кілька книг-томів (Козацьке: Матеріали до історії рідного села над Супій-рікою і його найближчої округи. Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2014. 552 с.; Кам'яної справи художник [майже повний життєпис українського художника, архітектора і професора Миколу Даміловського] Київ : Фенікс, 2020. 269 с.; Кобижча: від сивої давнини до сьогодення. Київ : Фенікс, 2021. 701 с.; Він світильником був, або Українська Голгота Івана Самійленка. Чернігів: SCRIPTORIUM, 2023. 560 с.)
Активно виступав М. Гринь і як рецензент творів письменників, істориків ( його слово про літераторів, колег по перу вміщували регулярно “Українська літературна газета”, «Україна молода», «Слово Просвіти», «Жінка-Українка», «Письменницький портал», «Літературний Чернігів»).
Знаний публіцист, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша, більше сорока років був членом Національної спілки журналістів України. Він нагороджений Подячною грамотою Генерального консульства України в Сан-Франциско за багаторічну сумлінну, наполегливу, самовіддану працю, значний особистий внесок у розвиток та збереження української культури та історії в США.
За високу професійну майстерність у сфері журналістики та великі досягнення в дослідженні історії державотворчих процесів діяльності першого уряду в екзилі Українське Народне Посольство вручило Миколі Гриню Диплом про присвоєння почесного звання Народного посла України.
Поховали Миколу Миколайовича в День журналіста (6 червня ) в місті Пало Альто Каліфорнія в меморіальному парку Алта Меса.
Пам'ять про цю непересічну особистість, талановитого дослідника залишиться назавжди у наших серцях
Сергій ПАВЛЕНКО
Від редакції "Сіверщини".
Останньою прижитєвою публікацією М.Гриня був нарис про дисидента Петра Рубана у книзі "Перша шеренга". Книгу можна придбати в Будинку книги (Чернігів).
Він народився 28 липня 1954 р. в с. Козацькому тодішнього Новобасанського району Чернігівської обл. в сім’ї селян-колгоспників. У 1961 р. пішов де першого класу місцевої школи, а вже за три роки районна газета опублікувала його першу замітку. 1977 р. завершив навчання на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, дипломну роботу захистив на «відмінно з відзнакою».
На початку трудової діяльності працював кореспондентом, фотокореспондентом, літературним редактором у бобровицькій, коропській газетах. Двадцять літ присвятив роботі в обласній газеті «Деснянська правда». Був помічником народного депутата Верховної Ради України, працював радником міського голови Прилук. Згодом очолював кілька багатотиражних газет.
М. Гринь як літописець Чернігово-Сіверщини написав близько 1500 статей про проблеми місцевих жителів, буття громад. Його нариси, есе, проблемні матеріали друкувалися в газетах «Урядовий кур’єр», «Сільські вісті», «Правда Украины», «Сільське життя», «Селянська газета», «Культура і життя», «Робітнича газета», «Молодь України», «Україна молода», «День», журналах «Хлібороб України», «Перець», «Наш український дім» (Ніжин), «Рідний край» (Полтава), «Визвольна боротьба» (Львів), альманасі «Порт-Фоліо» (Канада). На другому фестивалі журналістів Чернігівщини «Золотий передзвін Придесення» публіцист визнаний лауреатом в номінації «Краща публікація року».
В останнє десятиліття М. Гринь активно займався дослідженням історії рідного краю та України. З-під його пера вийшли розвідки про життя основоположника української преси на Алясці, автора першого Букваря Агапія Гончаренка (2021), письменника Панаса Мирного в Прилуках (2019), майстра бандурної справи Кен Блума (2023), дисидента Петра Рубана (2024). Дослідник написав кілька книг-томів (Козацьке: Матеріали до історії рідного села над Супій-рікою і його найближчої округи. Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2014. 552 с.; Кам'яної справи художник [майже повний життєпис українського художника, архітектора і професора Миколу Даміловського] Київ : Фенікс, 2020. 269 с.; Кобижча: від сивої давнини до сьогодення. Київ : Фенікс, 2021. 701 с.; Він світильником був, або Українська Голгота Івана Самійленка. Чернігів: SCRIPTORIUM, 2023. 560 с.)
Активно виступав М. Гринь і як рецензент творів письменників, істориків ( його слово про літераторів, колег по перу вміщували регулярно “Українська літературна газета”, «Україна молода», «Слово Просвіти», «Жінка-Українка», «Письменницький портал», «Літературний Чернігів»).
Знаний публіцист, лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша, більше сорока років був членом Національної спілки журналістів України. Він нагороджений Подячною грамотою Генерального консульства України в Сан-Франциско за багаторічну сумлінну, наполегливу, самовіддану працю, значний особистий внесок у розвиток та збереження української культури та історії в США.
За високу професійну майстерність у сфері журналістики та великі досягнення в дослідженні історії державотворчих процесів діяльності першого уряду в екзилі Українське Народне Посольство вручило Миколі Гриню Диплом про присвоєння почесного звання Народного посла України.
Поховали Миколу Миколайовича в День журналіста (6 червня ) в місті Пало Альто Каліфорнія в меморіальному парку Алта Меса.
Пам'ять про цю непересічну особистість, талановитого дослідника залишиться назавжди у наших серцях
Сергій ПАВЛЕНКО
Від редакції "Сіверщини".
Останньою прижитєвою публікацією М.Гриня був нарис про дисидента Петра Рубана у книзі "Перша шеренга". Книгу можна придбати в Будинку книги (Чернігів).
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
