Освячено оновлений хрест отаману Галаці
У селі Пилипча Ріпкинського району оновлено хрест на могилі отамана Галаки (Івана Васильчикова). Освячення хреста здійснив настоятель Катерининської церкви в Чернігові о. Роман Кіник.
З Вікіпедії:
"Отаман Іван Галака (справжнє ім’я - Іван Олексійович Васильчиков 1890 (?), Олешня — †03.07.1921, Пилипча) — повстанський отаман, який контролював значні терени в сучасному Ріпкинському районі Чернігівської області у 1918 – 1921 роках.
Повстанці здійснювали регулярні атаки на підрозділи червоноармійців та місцевих більшовиків, проте тероризували також місцеве єврейське населення, яке активно підтримувало більшовиків. Бійці Галаки налагодили співпрацю з загонами Білоруської Народної Республіки під проводом генерала Станіслава Булак-Балаховича [Станіслаў Булак-Балаховіч]. Зимою 1921 року, підтримуючи наступ військ УНР, отаман Галака із загоном біля 700 вояків встановив контроль над усіма лісовими теренами Чернігівського й Городнянського повіту, активно діяв і на білоруському Поліссі. Після захоплення повстанськими силами містечка Ріпки повстанський штаб поширив таку відозву: "Громадяни! Спасайтесь од насильників-більшовиків, які розстрілюють вас у ЧеКа. Ви не ждіть, доки вас усіх перестріляють, а бийте їх. Ми боремось за вас. Галака". 3 липня 1921 року отаман Галака був убитий бійцями карального більшовицького загону у сьогоднішньому Галаківському лісі.
В документах ОГПУ зафіксовано, що отаман Галака можливо, вижив, симулювавши свою фіктивну смерть, у подальшому переховувався на хуторах і таємно похований у містечку Городня.
Пізніша радянська історіографія традиційно називала отамана бандитом і приписувала йому різноманітні звірства, які у спогадах місцевих жителів пов'язуються натомість із червоним терором[1]. Місцеві жителі розглядали Івана Галаку як свого роду "поліського Робін Гуда".
Фото Олега Головатенка
З Вікіпедії:
"Отаман Іван Галака (справжнє ім’я - Іван Олексійович Васильчиков 1890 (?), Олешня — †03.07.1921, Пилипча) — повстанський отаман, який контролював значні терени в сучасному Ріпкинському районі Чернігівської області у 1918 – 1921 роках.
Повстанці здійснювали регулярні атаки на підрозділи червоноармійців та місцевих більшовиків, проте тероризували також місцеве єврейське населення, яке активно підтримувало більшовиків. Бійці Галаки налагодили співпрацю з загонами Білоруської Народної Республіки під проводом генерала Станіслава Булак-Балаховича [Станіслаў Булак-Балаховіч]. Зимою 1921 року, підтримуючи наступ військ УНР, отаман Галака із загоном біля 700 вояків встановив контроль над усіма лісовими теренами Чернігівського й Городнянського повіту, активно діяв і на білоруському Поліссі. Після захоплення повстанськими силами містечка Ріпки повстанський штаб поширив таку відозву: "Громадяни! Спасайтесь од насильників-більшовиків, які розстрілюють вас у ЧеКа. Ви не ждіть, доки вас усіх перестріляють, а бийте їх. Ми боремось за вас. Галака". 3 липня 1921 року отаман Галака був убитий бійцями карального більшовицького загону у сьогоднішньому Галаківському лісі.
В документах ОГПУ зафіксовано, що отаман Галака можливо, вижив, симулювавши свою фіктивну смерть, у подальшому переховувався на хуторах і таємно похований у містечку Городня.
Пізніша радянська історіографія традиційно називала отамана бандитом і приписувала йому різноманітні звірства, які у спогадах місцевих жителів пов'язуються натомість із червоним терором[1]. Місцеві жителі розглядали Івана Галаку як свого роду "поліського Робін Гуда".
Фото Олега Головатенка
| Читайте також |
| Коментарі (0) |