Пам'ятаємо отамана Галаку!

… Села палахкотіли у своїй ненависті до радянської влади. Уже в квітні 1919 року на Чернігівщині було зареєстровано 19 селянських повстань, а у липні ця цифра зросла у 2-2,5 рази. В ці місяці і розпочалася хресна дорога отамана Галаки.

Іван Васильчиков або отаман Галака без сумніву мав талант полководця. На початку 1921 року повстанський рух під його проводом розвинувся настільки, що назватися більшовиком на півночі області автоматично означало смерть.

«Збільшилась кількість бандитських нападів, що супроводжувалися великою кількістю жертв, – пише у своїх спогадах радянський дослідник Василь Биструков. – Чернігівський та Городнянський повіти були повністю охоплені бандитизмом. Заходи, проведені ЧК, не мали ніяких результатів».

Населення ж навпаки — активно підтримувало повстанців, повідомляло важливі розвіддані, пізніше виявилося, що мав Іван Галака підтримку і у губернському центрі — в Чернігові. Були також і приклади переходу регулярних більшовицьких військ на бік повстанців.

Закінчив праведну хресну ходу отаман Галака у ніч на Івана Купала 1921 року... Помер від рук більшовицького вбивці, Федора Гончарова, уродженця Коропщини (убив отамана вночі, коли той спав - ред.). Його могила, до речі, знаходиться на Староруському кладовищі в Чернігові. Заростає терном. Могила ж Галаки ніколи не заросте бур'янами.

Минув 101 рік... Ми пам'ятаємо і продовжуємо справу славного отамана.

Максим СОЛОВАР