Окупація радіопростору чи Поверніть радіо "Культура"!
5 лютого Українське радіо «Культура» (Третій канал Національно радіо України) замовкло. Сталося це без будь-якого попередження – просто на хвилях 72,8 в діапазоні ультракоротких хвиль, на яких транслювалися передачі єдиного в Україні культурологічного радіоканалу, об 11 годині запанувала тиша.
Слухачі, котрі телефонують із цього приводу на третій канал, дістають трафаретну відповідь, яка нічого не пояснює: «На жаль, наші передачі не звучатимуть в FM діапазоні через недостатнє фінансування». Отже, тепер програми радіоканалу «Культура» можна слухати тільки в інтернеті та на 3-й «кнопці» дротового радіо (там, де цей релікт зберігся і там, куди сягає єдиний слабенький передавач).
Втрата каналу, на якому звучали цікаві літературні, музичні, мистецькі передачі, – відчутна втрата, надто в час неприхованого наступу на все українське, починаючи з самої державної мови. Це – відверте посягання на права чисельної аудиторії, – в тих регіонах, де він досі ще був доступний. Значна частина цих слухачів доступу до інтернету не мають. Це – зневага щодо прекрасної команди штатних і позаштатних журналістів, які в нашу інформаційну добу зуміли завоювати серця радіослухачів. Натомість буде в нас, найімовірніше, ще один FM-канал, який, слідом за іншими, потуратиме невибагливим смакам, водночас такі смаки насаджуючи та культивуючи.
Безкарність державних чиновників, що так виразно проявилася в недавній ідентичній ситуації з телеканалом ТВі, знову і знову породжує беззаконня. Громадськість України намагаються «втопити» у каламутній воді бюрократичних параграфів та циркулярів, проте щораз чіткіше проступає очевидний результат їхнього застосування: страждає від цього передусім українська культура, яку намагаються всіляко обмежити, а де можна – то й нищити.
Український центр Міжнародного ПЕН-клубу вимагає повернути радіоканал «Культура» в радіопростір України й зупинити нищення української культури.
Президент Українського ПЕН-центру
Мирослав Маринович
8 лютого 2013 року
Слухачі, котрі телефонують із цього приводу на третій канал, дістають трафаретну відповідь, яка нічого не пояснює: «На жаль, наші передачі не звучатимуть в FM діапазоні через недостатнє фінансування». Отже, тепер програми радіоканалу «Культура» можна слухати тільки в інтернеті та на 3-й «кнопці» дротового радіо (там, де цей релікт зберігся і там, куди сягає єдиний слабенький передавач).
Втрата каналу, на якому звучали цікаві літературні, музичні, мистецькі передачі, – відчутна втрата, надто в час неприхованого наступу на все українське, починаючи з самої державної мови. Це – відверте посягання на права чисельної аудиторії, – в тих регіонах, де він досі ще був доступний. Значна частина цих слухачів доступу до інтернету не мають. Це – зневага щодо прекрасної команди штатних і позаштатних журналістів, які в нашу інформаційну добу зуміли завоювати серця радіослухачів. Натомість буде в нас, найімовірніше, ще один FM-канал, який, слідом за іншими, потуратиме невибагливим смакам, водночас такі смаки насаджуючи та культивуючи.
Безкарність державних чиновників, що так виразно проявилася в недавній ідентичній ситуації з телеканалом ТВі, знову і знову породжує беззаконня. Громадськість України намагаються «втопити» у каламутній воді бюрократичних параграфів та циркулярів, проте щораз чіткіше проступає очевидний результат їхнього застосування: страждає від цього передусім українська культура, яку намагаються всіляко обмежити, а де можна – то й нищити.
Український центр Міжнародного ПЕН-клубу вимагає повернути радіоканал «Культура» в радіопростір України й зупинити нищення української культури.
Президент Українського ПЕН-центру
Мирослав Маринович
8 лютого 2013 року
Читайте також |
Коментарі (2) |
| |