День 135.Радіо.

Сто років не слухала радіо. А тут малюю, але через поганий зв'язок інтернету немає, ні музику не послухать, ні Арестовича). Зате є старий радіоприймач без регулятора гучності - замість нього викрутка на дроті прив'язана)).
Втім, головне, що робочий. Тож перемикаю хвилі радіо, слухаю новини, пісні та рекламу. І зауважую, як по-новому сприймаються знайомі і улюблені, але давно не чуті українські пісні. Таких мурашок на шкірі у мене, мабуть, ніколи не було. А тут - під "Я піду в далекі гори" натовпом бігають від маківки до п'ят і назад)). І так - кілька разів за день на різних піснях. Ефект несподіваний, але дуже приємний.

Російські пісні зникли з ефіру взагалі, і мене, виявляється, це цілком влаштовує.

Реклама зараз теж прикольна - прив'язана до війни, але досить позитивна. Рифма переможе - допоможе в тренді). За тиждень набридне, мабуть, але поки що норм.

Хорошої музики вам і приємних мурашок. Обіймаю!

Тетяна КУЗИК