Обличчям до стіни...

Мені кинулася в око не його піксельна панама і не вигоріла футболка кольору «койот» з якимось патріотичним принтом. Таких тут вдосталь.

Він сидів на літній веранді незрозумілого мені по статусу закладу харчування в дивний спосіб: за кутовим столиком і, головне, - … обличчям до стіни. Молодий, самотній, з худими, ще не набравшими справжньої сили плечима.Зосереджено жував щось схоже на сосиску в тісті, яку міцно тримав двома руками.

Я уповільнив ходу.
Навпроти солдата із припаркованого люксового авто хлопчина його років ефектно виводив красиву дівчину. Він дещо засмутився, не прочитавши в моєму погляді заздрощів, демонстративно обхопив свою супутницю трохи нижче, ніж за талію, і спрямував рух в напрямку сусіднього елітного ресторану.

Вони навіть не подивилися в сторону юнака в однострої, а він… Він, мабуть, не хотів дивитися на них. Тому й сидів, втупившись в густо пофарбовану зелену стіну.

Чомусь мені стало боляче.
Скажете, не накручуй?..
Може й так.

Але за ці кілька секунд я яскраво уявив як ця дитина щойно вийшла на відновлення з лівого берега чи островів, знялася з еспешки або з іншої дупи, не вірячи в те, що лишилася живою і тепер смакує, як голодне тигреня, не надто корисну їжу, в другорядному, проте, так бажано безлюдному закладі.
Поки що його не вистачає на те, щоб повернутися обличчям до міста і тих, кого він захищав. Та й вони не помічають його.

Я знаю які в нього очі.
«Зі спини розгледів?» - можливо, пожартуєте ви.
Так, бл! Зі спини і всього за кілька секунд, - зчитав, просто уповільнивши ходу.
Не знаю якого вони кольору, але точно - чисті! Попри пил і бруд на обличчі та затасканому по небезпечних кураях однострої.

Можливо, тре було підсісти, приобійняти за плечі і сказати: - Привіт, друже! Як ти?..
Але я пройшов повз, до кавʼярні, де за чашкою еспресо поділився з вами своїми емоціями.
Для чого?

Мабуть, щоб хтось із вас зробив це за мене, - свого часу, відшукавши серцем одиноку постать в однострої серед людного міста, якому зручно її не помічати.

Бо війна в Україні триває.
Добра - своїм!

В'ячеслав САВЧЕНКО