Обійстя Флоріана Юр'єва проситься під арт-об'єкт
Сьогодні провідали могилу Флоріана Юр‘єва і його дачний будинок у селі Власівка (Парафіівська територіальна громада, Прилуцький район). Архітектор, художник, скрипковий майстер заповів поховати себе на власівському цвинтарі, замовив у сусіда-мебляра дубову труну і виготовив табличку, яка тепер висить над хвірткою.
Будинок ніби проситься під резиденцію для художників. Флоріан Ілліч надзвичайно зручно все влаштував - тераса з робочою майстернею, кімната для відпочинку з каміном, баня, гараж, сад, двір просторий і затишний. Для роботи в усамітненні серед буйної природи - райське місце. Може бути й будинок-музей, але живий, подієвий, інтелектуальний.
На цій де вулиці, каже сусід і приятель Юр’єва Вячеслав Романенко, була й дача скульптора Бориса Довганя. Взагалі в кінці 1990-х-на початку 2000-х Власівка за кількістю дач художників, архітекторів була суцільною «мистецькою резиденцією».
Валентина КЛИМЕНКО
Довідка з Вікіпедії.
Флоріан Ілліч Юр'єв (італ. Florian da Kirengi (Yuryev); 11 серпня 1929, Киренськ, Іркутська область, Росія — 11 вересня 2021) — український педагог, художник, архітектор, композитор, мистецтвознавець, науковець, кольорист, майстер-художник скрипкових музичних інструментів, кандидат мистецтвознавства, поет, заслужений працівник культури України, громадський діяч.
Найбільш відомими його роботами є:
Герб Києва — геральдичний символ столиці УРСР міста-героя Києва (затверджений 1969 року).
Проєкт мікрорайону «Нивки-3» масиву «Нивки» у Києві;
Будинок Український інститут науково-технічної та економічної інформації МОН України (біля станції метро «Либідська», відомий у Києві і Україні як «Літаюча тарілка»).
«Літаюча тарілка», збудована 1978 року за проєктом архітектора Юр'єва, яка й досі вражає своєю оригінальністю — символ нескореної творчої вдачі митця, його протесту проти сірості, одноманітності та примітивізму епохи типового проєктування.
Проєктуючи конференц-зал Інституту інформації, Юр'єв передбачав, що, завдяки світлодинамічній установці, він буде використовуватися і як «Світлотеатр», у якому будуть об'єднані музика, світло і колір.За проєкт цієї споруди Флоріан Юр'єв одержав нагороду «За новаторство в архітектурі».
Пам'ятники: Папі Римському Івану Павлу ІІ у Києві (2002), «Художники-жертви репресій» (1996), поету-дисиденту Василю Стусу та співаку Борису Гмирі, а також (в співавторстві зі скульптором Борисом Довганем) меморіали загиблим воїнам та приблизно 100 пам'ятників на місці поховання видатних державних, громадських і творчих діячів України.
1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років
Ідеями «світлотеатру» були пройняті і його концерти «музики кольору», що з успіхом пройшли у Києві в 1964, 1965 та у 1972 роках.
Юр'єву належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований для колірного запису музичних творів. У ній Юр'єв поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.
Будинок ніби проситься під резиденцію для художників. Флоріан Ілліч надзвичайно зручно все влаштував - тераса з робочою майстернею, кімната для відпочинку з каміном, баня, гараж, сад, двір просторий і затишний. Для роботи в усамітненні серед буйної природи - райське місце. Може бути й будинок-музей, але живий, подієвий, інтелектуальний.
На цій де вулиці, каже сусід і приятель Юр’єва Вячеслав Романенко, була й дача скульптора Бориса Довганя. Взагалі в кінці 1990-х-на початку 2000-х Власівка за кількістю дач художників, архітекторів була суцільною «мистецькою резиденцією».
Валентина КЛИМЕНКО
Довідка з Вікіпедії.
Флоріан Ілліч Юр'єв (італ. Florian da Kirengi (Yuryev); 11 серпня 1929, Киренськ, Іркутська область, Росія — 11 вересня 2021) — український педагог, художник, архітектор, композитор, мистецтвознавець, науковець, кольорист, майстер-художник скрипкових музичних інструментів, кандидат мистецтвознавства, поет, заслужений працівник культури України, громадський діяч.
Найбільш відомими його роботами є:
Герб Києва — геральдичний символ столиці УРСР міста-героя Києва (затверджений 1969 року).
Проєкт мікрорайону «Нивки-3» масиву «Нивки» у Києві;
Будинок Український інститут науково-технічної та економічної інформації МОН України (біля станції метро «Либідська», відомий у Києві і Україні як «Літаюча тарілка»).
«Літаюча тарілка», збудована 1978 року за проєктом архітектора Юр'єва, яка й досі вражає своєю оригінальністю — символ нескореної творчої вдачі митця, його протесту проти сірості, одноманітності та примітивізму епохи типового проєктування.
Проєктуючи конференц-зал Інституту інформації, Юр'єв передбачав, що, завдяки світлодинамічній установці, він буде використовуватися і як «Світлотеатр», у якому будуть об'єднані музика, світло і колір.За проєкт цієї споруди Флоріан Юр'єв одержав нагороду «За новаторство в архітектурі».
Пам'ятники: Папі Римському Івану Павлу ІІ у Києві (2002), «Художники-жертви репресій» (1996), поету-дисиденту Василю Стусу та співаку Борису Гмирі, а також (в співавторстві зі скульптором Борисом Довганем) меморіали загиблим воїнам та приблизно 100 пам'ятників на місці поховання видатних державних, громадських і творчих діячів України.
1962 року він підготував до друку монографію «Музика кольору», яка через звинувачення в «абстракціонізмі» вийшла у світ лише через десять років
Ідеями «світлотеатру» були пройняті і його концерти «музики кольору», що з успіхом пройшли у Києві в 1964, 1965 та у 1972 роках.
Юр'єву належить і оригінальний метод колірної фонетичної транскрипції, який може бути застосований для колірного запису музичних творів. У ній Юр'єв поєднував звуки, зображення та слова, додаючи до кольору та музики мистецтво поезії.
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
