Новорічний прогноз: таки щось буде!

Мій новорічний прогноз для газети "Голос України"
Таки щось буде…

Прогнозувати щось в українській політиці – це треба чи з дуба впасти чи добре гороху наїстись… Бо наша політика не піддається ні арифметиці, ні математиці, ні навіть жіночій логіці. Он весь світ за Києвом слідкує – і Вашингтон, і Москва, і Брюссель, і Тель-Авів починають ранкову каву пити з новинами з бунтівної і непередбачуваної України, щоб знати як себе вести завтра й позавтрьому. Україна задає алгоритм світової політики, який намагаються всі розгадати, а його й сама Україна не розуміє. Планида у нас така.

Хто, скажімо, може передбачити склянку води, кинуту міністром внутрішніх справ у голову обласної адміністрації, яка зчинила бурю і зовсім не в склянці води? Та європейцям з їх впорядкованістю – від ранкової кави до вечірньої піжами - ніяк не зрозуміти ворохобних українців! Навіть росіян зупинили, у що ніхто не вірив і багато їхніх політиків – всі ті лепени та берлусконі - досі до тями не прийдуть . А Україна стоїть собі, як та бісова дівка в Бориса Олійника, що обмотала вітрами стан…

Проте дещо таки спрогнозувати можна і без гороху – скажімо, оскільки свідченням реформи в міліції - поліції став мітинг колишніх міліціянтів, то можна легко передбачити як вийдуть у мантіях зі своїх «лексусів» та «мерседесів» мітингувати проти звільнення судді. З ними буде дядько, що підніме лозунг «Радянський суд – найбільш гуманний суд у світі!». Їх розженуть колишні «беркутівці», перевдягнені у тітушок . Суддів змінять мітингувальники – прокурори, біля яких стоятимуть з папками справ детективи з Національного антикорупційного бюро.

В наступному році, десь так до снігу, закінчиться суд на харківським міським головою і він заявить, що завжди був таємним українським націоналістом. Його заяву гаряче підтримають одеський ректор юридичної академії, а колишній президент на радощах порве гітару, виконуючи хіт на сцені Чайкинського будинку культури на Чернігівщині.

"Динири- линири" законсервуються струпом і будуть труїтися пропагандою Кісєльова, аж доки міністр інформації, ласкаво прозваний у народі Мінстецем, героїчно налагодить інформаційне забезпечення окупованих територій якісними теле та радіосигналами з України.

Йому поможе розпад Російської Федерації – за татарами та башкирами порахують вкрадені алмази якути, а герой Росії Рамазан Кадиров станцює лезгинку на Красній площі Москви. Україні доведеться рятувати земляків на Кубані, Вороніжчині та Стародубщині, а в Далекосхідну республіку посилати нашого посла в Японії - поки що за сумісництвом, бо українська дипломатія буде скрізь затребувана, а коштів так само не вистачатиме. У знак протесту проти недостатнього фінансування посольства у Владивостоці народний депутат Лозовий розкидає листівки з балкону Верховної Ради, а всі його колеги вагою понад центнер оголосять голодівки.

Коротше кажучи, щось таки буде. Бо як казав незрівнянний чеський мудрець – бравий солдат Швейк, ще ніколи так не було, щоб якось воно не було. І цей прогноз – найточніший.

Василь ЧЕПУРНИЙ.
Опубліковано в номері за 31 грудня 2015 року. Передплачуйте "Голос України"!