Нове слово чернігівської літератури

Тетяна Скрипкіна — молода чарівна українка, а ще журналістка і літераторка. Представниця молодого і незнайомого племені письменницького – «двотисячідесятників». Тетяна – частий гість культурно-мистецького центру «Інтермеццо». Зокрема вечорів «Подаруй свою поезію», що там проходять.
— Звідки ти така взялася? Талановита, творча, погано читаєш російською…

— (Усміхається). Ну як звідки? Всі ми діти Божі… За російську вибачаюсь. Коли не використовуєш мови, то складно нею потім навіть читати. А за комплімент дякую. Але, чесно кажучи, не люблю компліментів. Та вони інколи зігрівають холодної пори.

— Які твої творчі досягнення?

— Якщо брати літературу, то вагомим кроком була моя перша відеопроза – «Мовчання». Режисером був Денис Козлов. Знімали навесні цього року. Зйомки були у кафе "Абажур" з цікавим інтер’єром та на вокзалі. Після зйомок захворіла, бо знімали майже у літній одежі. Це був мій перший досвід гри у кіно. Цю роботу можна назвати короткометражкою. А нещодавно ми майже відзняли друге відео. Знімали у кафе «Шарлотка». Сценарій доволі філософський, але легкий! Однак 4 години важкої роботи виявились даремними. Як з’ясувалось пізніше, касета була битою. Треба практично все перезнімати.

До категорії досягнень можна віднести виступи на численних літературних фестивалях. Навіть вдалось виступити на Міжнародному форумі видавців, що проходить у Львові.

Наступним кроком має бути видання книги. Проте фінансування на неї поки що немає.

Моя проза посідала перші місця як на місцевому рівні, так і на всеукраїнському.

Також досягненням можна вважати гру в театрі. Але, на жаль, зараз не маю часу грати, але хотілось би...

А ще досягненням можна вважати музику. У старших класах у школі у нас була своя рок-група: два гітаристи, барабанщик, моя подруга грала на піаніно, а я була вокалісткою. Але за два роки нашого існування у нас не було жодної репетиції. Хлопці все хотіли накопичити грошей на електрогітари. Назбирали, коли ми закінчили школу і розбіглись, хто куди... Отака кумедна історія.

— Чи існує кохання, чи має воно місце у твоєму житті?

— Думаю, що кохання існує. Без нього не було б нашого життя.

— Що таке сучасна українська література (сучукрліт)?

— Звучить як "література з матюками". Сучасна українська література дуже цікава, неординарна й не схожа на сучасні твори інших країн.

Літераторка про себе:

Народилась і живу у Чернігові. Люблю працювати журналістом, писати прозу. Навчаюсь у ЧДПУ на викладача англійської мови і зарубіжної літератури, мрію вивчити іспанську і французьку мови. Член Національної спілки журналістів України. Люблю співати, але коли ніхто не чує або коли поруч хтось, хто просто посміється разом зі мною над моїми вокальними даними. Віднедавна полюбила журнал «Esquire», люблю каву у великих чашках, подорожувати, слухати українську сучасну музику.

Спілкувався Олександр ЯСЕНЧУК