Ноксвілль, штат Теннессі (подорожні нотатки)
До літаків в Америці таке звичне ставлення, як у нас до маршруток. Адже з 1970-х років у країні практично нема залізниць – залишили тільки до Бостона та ще для вантажних перевезень. Тому по Америці ми здійснили п»ять перельотів – найкоротший був від Вашингтона до Ноксвілля, серединного штату США. І в літаках, бува, дме, як ото в рейсовому автобусі до Талалаївки: я в польоті через те відсовувався від вікна… А під нами були Аппалачські гори і розкішні простори басейну ріки Міссісіпі (фото з літака). Америка – величезна країна – тільки перед поїздкою я дізнався, що вона більша за територію всієї Західної Європи. Провінція
У Ноксвіллі мешкають 180 тисяч жителів, а окрасою його і живчиком є університет – 25 за рейтингом у США. Це високий показник, бо в Америці університети є в кожному штаті, та ще й, бува, не один. Тисяча студентів навчається і з-за кордону. Тож і нас возили білоруси Дзмитри Юран та Наталія Манаєва. Тож не здивуюся, якщо за пару років там опиняться і молоді чернігівці, які прочитають цю статтю – я готовий дати координати університету штату Теннессі.
В університеті 55 професорів, 14 з яких викладають рекламу та піар, 300 бакалаврів, 26 тисяч студентів, своя радіостанція та газета. Плата за навчання піднялась недавно, бо штат зрізав свою частку допомоги.
Біля університету є … Вічний вогонь, але не той, про який ви подумали – він вигорає з руки статуї волонтера-добровольця. Тут взагалі дуже поширений добровільний рух – американці тільки й шукають чим би таким зайнятися суспільно корисним і безоплатно. Хоча гроші люблять. На питання що таке американська мрія відповів Дзмитри:» Не маючи нічого, отримати все для забезпеченого життя і залишити добрий слід у суспільній свідомості». Саме задля останнього і займаються волонтерством.
Прапор Конфедерації
А початок воно бере саме з громадянської війни у США, коли половина добровольців штату Теннессі воювала за Південь, а половина – за Північ. Ця війна – доволі неоднозначне явище, яке зовсім не зводиться до стереотипу: Південь – за рабство. Тож мій син, який дуже цікавиться цією війною, замовив привезти прапор … Конфедерації. Коли я був на обіді в Державному департаменті, розповів про таке домашнє завдання працівнику Держдепу Аарону Ліксбергу – він поуточняв чи саме про війну в США йдеться, чи я не переплутав з якоюсь іншою (бо доволі дивне прохання для українського підлітка), а тоді відірвав якийсь шматочок паперу і написав прізвища двох авторів, які найбільше писали про цю війну.
Простота – принцип американців. У них все побудовано на простоті. Якщо не знаєш як скористатися тим чи іншим пристроєм ( не важливо – технічним чи суспільним), думай як це буде найпростіше і вгадаєш. Тож і тут: у розкішній обстановці офіційного прийому держслужб овець Аарон без всякого переживання про етикет відірвав мало не з меню папір і написав.
А прапор я купив у містечку штату Теннессі , але це вдалося не зразу – коли я запитував сам, мене не розуміли, з перекладачем обійшли кілька лавок, аж доки надибали прапор. До цього мені пропонували просто прапор США, прапор на плавках і шкарпетках… Хоча з часу громадянської війни пройшло багато часу, але вона й досі є неприємною темою для американців – південні штати й досі симпатизують своїм, але прапор відкрито піднімати вважається не політкоректним. Його місце тільки десь на автомобілях, на нижніх вітринах магазинів…
Національна гра: вибори
Нам нічого нарікати на часті вибори в Україні – в Америці вибори проходять мало не кожні півроку, а буває й частіше. Бо їх виборча система починається зі …шкільних рад. Тих, хто зараз іронічно хмикає, поспішу розчарувати. Адже в Америці нема федерального фінансування освіти – гроші на школу дає штат і батьки. Останні – набагато більше за штат. Тому розподіл грошей – серйозна справа.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Повінстю дивіться публікацію в газеті "Сіверщина" за 9 грудня. Більше фото -- на Фейсбуці: Фейсбук
| Читайте також |
| Коментарі (0) |