Невідомі Коцюбинські...
Під великим враженням від статті пана Василя Чепурного про долю дітей та внука Михайла Коцюбинського, яку мені сьогодні приніс фейсбук. Почитайте, це можна обговорити з дітьми на уроках української літератури чи історії у школі.
Найстарший син класика української літератури Юрій став більшовицьким катом, особисто відправляв на розстріл міщан та інтелігенцію Чернігова, у тому числі своїх колишніх однокласників. Був репресований і розстріляний.
Другий син, Роман, також був прихильником червоних, викривав у вінницькому музеї «націоналістичну єфремівщину» та вигнав з роботи свого власного дядька. Був репресований і розстріляний.
Донька Оксана померла під час пологів. За свідченнями сучасників, шпигувала на користь більшовиків, працюючи у Центральній Раді, була великою фанаткою російської літератури і російських письменників, писала листи Горькому.
Ще одна донька, Ірина, зробила карколомну кар’єру у Радянському Союзі, попри те, що була сестрою «ворогів народу». Була в.о. прокурора Чкаловської (Оренбурзької) області, а потім у Києві – директоркою Будинку літераторів.
Вона відшукала у дитячому будинку сина свого розстріляного брата Романа, Юлія. Хлопець нічого не знав про своїх родичів, був російськомовним, не вмів говорити українською. Ірина привезла його до Києва, представила Максиму Рильському та Павлу Тичині, і ті зайнялися вихованням внука класика. Перший курс він вчився на російській філології, з другого перевівся на українську, лишив по собі світлу і вдячну пам'ять. Певний час очолював чернігівську міську «Просвіту».
Я до чого це все пишу. Факт народження в українській родині не робить людину патріотом. Патріотизм – це не хвороба, що передається крапельним шляхом у стінах дому. Все залежить від виховання, зокрема – від виховання з боку того, хто проводить з дитиною більше часу. У родині Коцюбинських це була мати, учасниця народницької терористичної організації, заражена на всю голову бацилою імперського російського шовінізму.
Ну й історія Юлія свідчить про те, що навіть дітей, скалічених російською пропагандою, можна повертати до українського життя. Складно, але можна.
ТАМАРА ГОРІХА ЗЕРНЯ
Від редакції "Сіверщини".
Значно більше про Коцюбинських і не тільки - і це все, що не знайдете в підручниках - у книзі Василя Чепурного "Титли і коми". Книгу можна придбати у чернігівських книгарнях, замовити з сайту видавництва "Дискурсус" чи замовити в автора.
Найстарший син класика української літератури Юрій став більшовицьким катом, особисто відправляв на розстріл міщан та інтелігенцію Чернігова, у тому числі своїх колишніх однокласників. Був репресований і розстріляний.
Другий син, Роман, також був прихильником червоних, викривав у вінницькому музеї «націоналістичну єфремівщину» та вигнав з роботи свого власного дядька. Був репресований і розстріляний.
Донька Оксана померла під час пологів. За свідченнями сучасників, шпигувала на користь більшовиків, працюючи у Центральній Раді, була великою фанаткою російської літератури і російських письменників, писала листи Горькому.
Ще одна донька, Ірина, зробила карколомну кар’єру у Радянському Союзі, попри те, що була сестрою «ворогів народу». Була в.о. прокурора Чкаловської (Оренбурзької) області, а потім у Києві – директоркою Будинку літераторів.
Вона відшукала у дитячому будинку сина свого розстріляного брата Романа, Юлія. Хлопець нічого не знав про своїх родичів, був російськомовним, не вмів говорити українською. Ірина привезла його до Києва, представила Максиму Рильському та Павлу Тичині, і ті зайнялися вихованням внука класика. Перший курс він вчився на російській філології, з другого перевівся на українську, лишив по собі світлу і вдячну пам'ять. Певний час очолював чернігівську міську «Просвіту».
Я до чого це все пишу. Факт народження в українській родині не робить людину патріотом. Патріотизм – це не хвороба, що передається крапельним шляхом у стінах дому. Все залежить від виховання, зокрема – від виховання з боку того, хто проводить з дитиною більше часу. У родині Коцюбинських це була мати, учасниця народницької терористичної організації, заражена на всю голову бацилою імперського російського шовінізму.
Ну й історія Юлія свідчить про те, що навіть дітей, скалічених російською пропагандою, можна повертати до українського життя. Складно, але можна.
ТАМАРА ГОРІХА ЗЕРНЯ
Від редакції "Сіверщини".
Значно більше про Коцюбинських і не тільки - і це все, що не знайдете в підручниках - у книзі Василя Чепурного "Титли і коми". Книгу можна придбати у чернігівських книгарнях, замовити з сайту видавництва "Дискурсус" чи замовити в автора.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |