Мій Іван Франко
Якось з ним у мене не складалося - у школі, звісно, казка про Фарбованого Лиса була знаменитою, а дорослим часто повторював з "Грицевої шкільної науки" "- Бачиш, Грицю, оту хату? То школа. - Ба!,- сказав Гриць" і далі про тумана вісімнадцятого, бо сімнадцять уже сиділи за партами... :)
Але поезії його мені й раніше, і тепер видаються робленими, складеними (як і в Павличка, до речі) - на відміну від вільної течії поетичної мови Шевченка. Проте вірш, що став романсом "Чого являєшся мені у сні", та "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", як і Павличкові "Два кольори", є перлами української поезії.
Зате цікавило, що написав Франко більше томів своїх творів, ніж Ульянов (бандитська кличка - Лєнін). Проте не друкували всього, щоб же Ілліча не перевершив кількістю томів.
Насправді, причина ще й в іншому - не друкувалися ті його речі, які були проти марксизму - соціалізму, що ним перехворів Франко. Недарма привид соціаліста Драгоманова переслідував його ув очу - наяву для нього.
Звісно, в школі читав "Борислав сміється" і тепер мені не дивно, що євреї ліплять з нього антисеміта. А знамениту цитату Франка "Коли я ознайомився з партіями марксистів, соціалістів, лібералів та демкоратів, то за спиною кожної з них побачив хитрий писок жида" професор Ярослав Грицак доводить сфальшованою. Щоправда, не утруждає себе доказами, а лишень підозрює, що її вкинули в публічний простір спецслужби.
Франка об'явили ще за радянських часів хворим на сифіліс, доказом чого наче були його так страшно покручені руки, що син писав замість нього, а він ті руки вимочував у холоднючій джерельній воді, гамуючи біль. І українці проковтнули цю брехню про сифіліс. Тільки тепер, десь років з 7 тому, я почув по радіо слова якогось вченого медика, що насправді то був різновид артрозу. Проте ми, українці, не розтрубили цього діагнозу по всіх усюдах, щоб забити отой, брехливий...
Не цінуємо своїх. Як не цінували Франка галичани і за життя, продавшись на виборах за ковбасу та не пустивши Франка до австрійського парламенту. Проте в Чернигові Коцюбинський публічно збирав кошти на лікування Франка, про якого написав гарний реферат. Але в столиці України й подосі нема йому пам'ятника - ініціатором побудови виступив, до речі, не Павличко, хоч його й номінували на голову оргкомітету, а наш чернігівський кобзар Василь Нечепа.
Франка ще треба відкривати....До речі, можу похвастатися, (можна?) - працюючи в музеї- заповіднику М.Коцюбинського, я вніс свою лепту у відкриття Франка (стаття у "Наукових записках" музею).
Василь ЧЕПУРНИЙ
Але поезії його мені й раніше, і тепер видаються робленими, складеними (як і в Павличка, до речі) - на відміну від вільної течії поетичної мови Шевченка. Проте вірш, що став романсом "Чого являєшся мені у сні", та "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", як і Павличкові "Два кольори", є перлами української поезії.
Зате цікавило, що написав Франко більше томів своїх творів, ніж Ульянов (бандитська кличка - Лєнін). Проте не друкували всього, щоб же Ілліча не перевершив кількістю томів.
Насправді, причина ще й в іншому - не друкувалися ті його речі, які були проти марксизму - соціалізму, що ним перехворів Франко. Недарма привид соціаліста Драгоманова переслідував його ув очу - наяву для нього.
Звісно, в школі читав "Борислав сміється" і тепер мені не дивно, що євреї ліплять з нього антисеміта. А знамениту цитату Франка "Коли я ознайомився з партіями марксистів, соціалістів, лібералів та демкоратів, то за спиною кожної з них побачив хитрий писок жида" професор Ярослав Грицак доводить сфальшованою. Щоправда, не утруждає себе доказами, а лишень підозрює, що її вкинули в публічний простір спецслужби.
Франка об'явили ще за радянських часів хворим на сифіліс, доказом чого наче були його так страшно покручені руки, що син писав замість нього, а він ті руки вимочував у холоднючій джерельній воді, гамуючи біль. І українці проковтнули цю брехню про сифіліс. Тільки тепер, десь років з 7 тому, я почув по радіо слова якогось вченого медика, що насправді то був різновид артрозу. Проте ми, українці, не розтрубили цього діагнозу по всіх усюдах, щоб забити отой, брехливий...
Не цінуємо своїх. Як не цінували Франка галичани і за життя, продавшись на виборах за ковбасу та не пустивши Франка до австрійського парламенту. Проте в Чернигові Коцюбинський публічно збирав кошти на лікування Франка, про якого написав гарний реферат. Але в столиці України й подосі нема йому пам'ятника - ініціатором побудови виступив, до речі, не Павличко, хоч його й номінували на голову оргкомітету, а наш чернігівський кобзар Василь Нечепа.
Франка ще треба відкривати....До речі, можу похвастатися, (можна?) - працюючи в музеї- заповіднику М.Коцюбинського, я вніс свою лепту у відкриття Франка (стаття у "Наукових записках" музею).
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |