...Коли діти йдуть проти батька
У своїй книзі "Титли і коми" я, зокрема, зайнявся пошуками відповіді на питання: чому всі діти Михайла Коцюбинського пішли в революцію і саме в більшовизм? Відповідь - у книзі, але роздумувати над цим питанням ще й зараз спонукала племінниця класика Михайлина Коцюбинська.
Вона, зокрема, аналізує листування з Аплаксіною, яку вважають коханкою письменника, хоча я впевнений, що кохання у них було платонічним.Та мова про інше- український письменник, який відговорив Винниченка переходити в російську літературу, який своїми листами українізував російськомовних адресатів, який не написав жодного твору російською - листи Аплаксіній пише російською. Хоча та ж Михайлина Коцюбинська, яка її знала особисто, твердить, що Аплаксіна знала і розуміла українську.
Цікаво: а якою мовою говорили вдома, у сім'ї Коцюбинських? Ірина Михайлівна, дочка, що монополізувала постать свого батька і створила концепцію музею, що тримається й досі, не тільки викинула всі згадки/експонати, пов'язані з Аплаксіною, але й зобов'язала думати, що говорили вдома українською. Чи ж так?
Тут жила сліпа мати письменника Гликерія Максимівна, яка говорила російською, бо з біографії письменника знаємо, що малий Михайлик тільки в гарячці заговорив українською, а так у сім'ї говорили мовою імперії. Дружина письменника була російською революціонеркою, дочкою директриси дівочого училища, яке русифікувало молодь, та й сама викладала в гімназії ж російською. Сестри Коцюбинського, очевидно, теж говорили російською, бо Ольга була революціонеркою (українських революційних організацій не існувало), а Ліда віддала їй свій паспорт, щоб та виїхала за кордон, і сама жила з матір'ю та сім'єю брата. Якою її могла бути мова біля російськомовної матері?!
Діти вчились у російській гімназії і, як свідчать інтереси старшої дочки, зачитувались творами таки російських авторів - якісь екзотичні зарубіжні (Галичина і Буковина) Франко, Стефаник, Гнатюк, Кобринська, з якими дружив батько, їх не цікавили.
Хіба що міг говорити українською вдома сам Коцюбинський, але судячи з того, як під впливом коханої він легко перейшов на російську, то очевидно і вдома він говорив російською.
Висновок: діти, які бачили штучність української вдома, хіба ж дивно, що пішли за російськими революціонерами?
Василь ЧЕПУРНИЙ
Вона, зокрема, аналізує листування з Аплаксіною, яку вважають коханкою письменника, хоча я впевнений, що кохання у них було платонічним.Та мова про інше- український письменник, який відговорив Винниченка переходити в російську літературу, який своїми листами українізував російськомовних адресатів, який не написав жодного твору російською - листи Аплаксіній пише російською. Хоча та ж Михайлина Коцюбинська, яка її знала особисто, твердить, що Аплаксіна знала і розуміла українську.
Цікаво: а якою мовою говорили вдома, у сім'ї Коцюбинських? Ірина Михайлівна, дочка, що монополізувала постать свого батька і створила концепцію музею, що тримається й досі, не тільки викинула всі згадки/експонати, пов'язані з Аплаксіною, але й зобов'язала думати, що говорили вдома українською. Чи ж так?
Тут жила сліпа мати письменника Гликерія Максимівна, яка говорила російською, бо з біографії письменника знаємо, що малий Михайлик тільки в гарячці заговорив українською, а так у сім'ї говорили мовою імперії. Дружина письменника була російською революціонеркою, дочкою директриси дівочого училища, яке русифікувало молодь, та й сама викладала в гімназії ж російською. Сестри Коцюбинського, очевидно, теж говорили російською, бо Ольга була революціонеркою (українських революційних організацій не існувало), а Ліда віддала їй свій паспорт, щоб та виїхала за кордон, і сама жила з матір'ю та сім'єю брата. Якою її могла бути мова біля російськомовної матері?!
Діти вчились у російській гімназії і, як свідчать інтереси старшої дочки, зачитувались творами таки російських авторів - якісь екзотичні зарубіжні (Галичина і Буковина) Франко, Стефаник, Гнатюк, Кобринська, з якими дружив батько, їх не цікавили.
Хіба що міг говорити українською вдома сам Коцюбинський, але судячи з того, як під впливом коханої він легко перейшов на російську, то очевидно і вдома він говорив російською.
Висновок: діти, які бачили штучність української вдома, хіба ж дивно, що пішли за російськими революціонерами?
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |