Нема у "Тінях" ні сюжету, ні теми...

Я не кінокритик і не заповзятий член кіноспільноти. Скоріше випадковий учасник.( Мені вже тут написали "шановані члени цеху", що я "невіглас". Ок. Переживу якось.)
Тому просто мої думки. (Думки невігласа)

Параджанов, мені здається, більше художник, навіть фотохудожник, чим режисер. У нього красиві постановочні кадри, споглядання деталей. Стоп-кадри шикарні. Якісь натяки, і т. д. У різних його фільмах. Такий у нього стиль.

Ну і це "вистрілило" в "Тінях забутих предків". То незвично було на той час. Незвична "дика" "етніка". Було цікаво. Як про індіанців із пір'ям на голові.Тому і "заграло" на міжнародних кінофестивалях.
А міг "заграти" і якийсь інший його фільм. Про Вірменію, чи чукчів.

А в самому фільмі нічого толком і не було. Ні сенсу особливого, ні сюжету. Набір епізодів. Якщо чесно.
Тому молитися на нього, як на творця епохального українського кіно я б не став.

Пройшла мода на красиві містичні стоп-кадри і все пройшло.Наступні спроби прорватися із "поетичним кіном" не спрацювали( маю на увазі не тільки Параджанова. Продовжувачі "теми і стилю"). Це було цікаво для невеликого прошарку українських митців. Решті було не цікаво і не зрозуміло.

Особисто мені цікаво і зрозуміло. А більшості треба пояснювати і пробувати зацікавити. Не виходило здебільшого.

А всі ці "забронзовілі ікони", які стали відомими завдяки щасливому збігу обставин, не треба тягнути далі. І молитися на них не треба.У них усе вже "було". В совку. Вони живуть тими спогадами.
Ну їх.
Нових шукайте.

Сашко ЛІРНИК