Гранати волі
Нагадую: Весна все ближче - 41 день і настане!
Простота - це не примітивізм
Не все незрозуміле створене для того, щоб його обов'язково розшифрували, пережували, розібрали на шматочки і пояснили, зробивши абсолютно всім зрозумілим.
Є чимало чудових речей - насамперед мистецьких - які прекрасні своєю загадковістю, непояснюваністю і складністю в розумінні.
Багато робіт великих художників і режисерів я не розумію до кінця, але отримую неймовірну насолоду, по-перше, чисто естетичну: від споглядання неймовірної краси зображень чи поєднання візуального ряду із звуком. По-друге, щиро радію, коли знаходжу та розумію знайомі мені натяки, метафори, приховані змісти. Це дитяча радість розуміння і відкриття. І , по-третє, споглядання складних для розуміння художніх речей змушує розвиватися, шукати пояснення та витоки образів, заглиблюватися в історію створення. А ще кожен раз бачити щось нове, кожен раз помічати нові деталі або по-новому пояснювати для себе вже бачене.
Це я знову про Параджанова. Про його поетичне кіно. Про "Колір граната".
Бо Музей-заповідник Михайла Коцюбинського/Museum of Mikhailo Kotsyubinsky продовжує засідання «Клубу українського поетичного кіно» і «Кіноклубу Parajanov-ART». Сьогодні, 20 січня, в Музеї демонстрували кінострічку «Колір граната» вірменською мовою з українськими субтитрами.
І захоплення, викликало все. Неймовірно красивий фільм. Наповненість стрічки різноманітними метафорами і символами. Насиченість традиціями, образами, музикою, обрядами і в цілому духом Вірменії. А яка мова! І все це було зневажено і знищувалося шляхом уніфікації в СССР.
Неймовірно тепла атмосфера самого кінопоказу, яку створила Наталія Коцюбинська та її колежанки - це дуже цінно. На фото інсталяції, якими вони прикрасили залу для зустрічі з твором великого митця.
Ну і найчудовіше в сьогоднішній зустрічі був сам Параджанов. Дух якого відчувався сьогодні в просторах Музею. Незрозумілий, демонстративно загадковий та вигадливо заморочливий... Дух, який вчить нас не бути примітивними, але бути простими і щирими. Як діти.
Ірина ЛОМОНОС
Простота - це не примітивізм
Не все незрозуміле створене для того, щоб його обов'язково розшифрували, пережували, розібрали на шматочки і пояснили, зробивши абсолютно всім зрозумілим.
Є чимало чудових речей - насамперед мистецьких - які прекрасні своєю загадковістю, непояснюваністю і складністю в розумінні.
Багато робіт великих художників і режисерів я не розумію до кінця, але отримую неймовірну насолоду, по-перше, чисто естетичну: від споглядання неймовірної краси зображень чи поєднання візуального ряду із звуком. По-друге, щиро радію, коли знаходжу та розумію знайомі мені натяки, метафори, приховані змісти. Це дитяча радість розуміння і відкриття. І , по-третє, споглядання складних для розуміння художніх речей змушує розвиватися, шукати пояснення та витоки образів, заглиблюватися в історію створення. А ще кожен раз бачити щось нове, кожен раз помічати нові деталі або по-новому пояснювати для себе вже бачене.
Це я знову про Параджанова. Про його поетичне кіно. Про "Колір граната".
Бо Музей-заповідник Михайла Коцюбинського/Museum of Mikhailo Kotsyubinsky продовжує засідання «Клубу українського поетичного кіно» і «Кіноклубу Parajanov-ART». Сьогодні, 20 січня, в Музеї демонстрували кінострічку «Колір граната» вірменською мовою з українськими субтитрами.
І захоплення, викликало все. Неймовірно красивий фільм. Наповненість стрічки різноманітними метафорами і символами. Насиченість традиціями, образами, музикою, обрядами і в цілому духом Вірменії. А яка мова! І все це було зневажено і знищувалося шляхом уніфікації в СССР.
Неймовірно тепла атмосфера самого кінопоказу, яку створила Наталія Коцюбинська та її колежанки - це дуже цінно. На фото інсталяції, якими вони прикрасили залу для зустрічі з твором великого митця.
Ну і найчудовіше в сьогоднішній зустрічі був сам Параджанов. Дух якого відчувався сьогодні в просторах Музею. Незрозумілий, демонстративно загадковий та вигадливо заморочливий... Дух, який вчить нас не бути примітивними, але бути простими і щирими. Як діти.
Ірина ЛОМОНОС
| Читайте також |
| Коментарі (0) |