"Не питайте москаля бицця чи мирицця" - Василь Шкляр

"Не питайте москаля бицця чи мирицця: В балалайки три струни, а у кобзи - тридцять" - так співав кобзар на Майдані у 1919 році і так розпочав зустріч у чернігівському інституті регіональної економіки письменник Василь Шкляр.

Він представляв свій новий роман про отаманшу Марусю. І проводив аналогії з УНР: "Макоцвітна думка провідників, що білі москалі стануть нашими союзниками" (про наказ обсадити Київ, але не стріляти по денікінцях). І тоді на київському Майдані також стріляли по українцях - з будинку біржі, де зараз "Сбєрбанк Росії".

Маруся ж була реальною історичною постаттю - 16-річна дівчина очолила тисячний загін повстанців, коли загинули всі три її брати. Маруся Соколовська. Письменник шукав сліди про її загибель - знайшов ...три могили. Зрозуміло, що тут щось не так.

Тоді внучка Марусі по брату Ліза Соколовська розповіла:" Кажуть, Маруся була відьмою - у нас усі жінки в роду такі. І всі ми кидали на кості, на карти, на віск і печину - у всіх виходило, що Маруся лишилась жива. Певно, втекла за кордон".

Цю думку підтверджували пошуки кагебістами родичів Марусі у 60-х роках. Вони щось знали...

Зараз Василь Шкляр проводить аналогії отаманів з бійцями- добровольцями. П'ять років тому до нього підійшов хлопчина з Кривого Рогу: "Скажіть, де можна померти за Україну?". Тоді письменник йому відповів: "Поки що тобі треба помирати від кохання". Тепер же цей хлопчина круто воює - ото він намалював портрет президента Литви Далі Грібаускайте!

На фронті Шкляр познайомився з бійцем на псевдо Сірий. Йому зателефонувала мама і якось дивно він з нею говорив. Виявляється, мама не знає, що син воює - він сказав їй, що працює на будівництві. Мама й каже:" Я знаю, що там важко, бо й холодно взимі. Але ти додому не повертайся, бо тобі з військомату вже три повістки прийшли"...
Василь Шкляр: "Не можна перемогти людину, у якої в одній руці автомат, а в другій - книжка!".

На моє питання про перспективи нинішніх українських отаманів- постанців і нашої української справи Василь Шкляр відповів: "Хоча у верховній політиці все таке гуманне, все бурлить і нічого не міняється, хоча тане світла сподіванка, що хлопці прийдуть з фронту і наведуть порядок, але тепер у нас, на відміну від 20-х років, є союзники. Раніше ми їх не мали. Тиф косив українську армію, наші звертались до Європи за ліками - не дати, а продати! - Європа мовчала. Тепер же, хоч і кволі, хоч і зрадливі, але союзники є. Тому й переможемо!"

Василь ЧЕПУРНИЙ