реклама партнерів:
Головна › Новини › Захоплення

Наш мандрівник відвідав Сибір та північний Казахстан

04-Бер-13 1403 5.0 0
Олександр ВОЛОЩУК: «Я ОТРИМУЮ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ПОШУКОВОЇ РОБОТИ».

Західний Сибір і Центральний Казахстан, Перм і Москва – таким був маршрут нещодавньої подорожі чернігівського письменника і мандрівника Олександра Волощука. Та на відміну від попередніх, ця подорож мала статус спеціальної пошукової експедиції – наш земляк займався підготовчою роботою до майбутніх зйомок документального фільму про петербурзьку схимонахиню Ганну Іговську.

- Це була жінка складної і важкої долі. Народилася 1907 року в Санкт-Петербурзі, з дитячих років стала глибоко віруючою людиною, пережила жахи ленінградської блокади, під час якої поховала батька та брата, згодом потерпала від голоду в Сибіру, а в 1944-му за власну глибоку віру була засуджена на вісім років таборів за статтею 58, частина 10 («антирадянська агітація»).

Відбувала покарання на лісоповалі в Якутії, де зимові морози сягали 55-60 градусів. Ганна Сергіївна Іговська упродовж багатьох років вела щоденникові записи, які називала своєю «генеральною сповіддю». Згодом шістнадцять товстих зошитів її спогадів були опубліковані, й тоді про долю цієї жінки дізналися багато православних людей. Серед них був і настоятель Свято-Георгіївського храму міста Тирниауза (Кабардино-Балкарія) ієромонах Ігор (Васильєв). У нього виникла думка зняти документальний фільм про життя «нової сповідниці» Ганни Іговської, а оскільки я з ним підтримую давні дружні стосунки, то прийняв його пропозицію допомогти в створенні фільму.

Тож стартував у дану експедицію я з улюбленого благословенного Кавказу, а найперше шлях проліг у Західний Сибір, на північ Омської області. Експедиція була добре профінансована, тому подорожував я здебільшого не автостопом, а «цивільно» - поїздами та автобусами. Потрапити у Сибір взимку – це взагалі казка! Засніжена тайга, широкі крижані ріки, 35-градусний мороз (який, втім, досить легко переноситься), щирі та гостинні сибіряки. Упродовж тижня в Тарському та Знам’янському районах Омської області я шукав людей, які б пам’ятали Ганну Іговську, знімав на фото і відео місця, що фігурують у її щоденниках, насолоджувався чудовими зимовими краєвидами. А на Водохрещу, 19 січня, брав участь у хресному ході та освяченні води на великій сибірській ріці Іртишу в місті Тарі.

З Омської області поїхав до казахстанської Караганди. В цьому місті жила від 1955 року і до самої смерті в 1994-му схимонахиня Ганна, тут вона й похована. Вдалося поспілкуватися з людьми, які знали її, а також знайти могилу Ганни Іговської, - на старому кладовищі поблизу Михайлівки (колишнє робітниче селище, яке нині входить в межі міста). Запам’яталося те, що могилу я шукав якраз на власний день народження, 23 січня, долаючи півметрові, а то й більші снігові замети на кладовищі (кількома годинами раніше Караганду «накрив» зимовий буревій).

Для мене Караганда була також цікава й своїм «гулагівським» минулим. Адже саме тут у 1930-х – 1950-х роках знаходився КарЛаг – один з найбільших таборів системи ГУЛАГу. За 40 кілометрів від Караганди відвідав містечко Долинку – колишню «столицю» КарЛагу, де збереглося чимало споруд та пам’яток тієї доби. Цікаво, що і в Долинці, і в самій Караганді дуже багато людей й досі живуть у старих одноповерхових саманних будинках, таких собі «вдосконалених напівземлянках».

Далі маршрут експедиції проліг через Єкатеринбург у Перм (ніколи раніше не доводилося відвідувати ці місця), а звідти – в Москву. В «білокам’яній» пощастило познайомитись і поспілкуватися з 78-річною Софією Руковою – духовною донькою відомого священика Олександра Меня, яка упродовж 15 років вела жваве листування з Ганною Іговською.

Подальша робота по зйомках майбутнього фільму виконуватиметься вже без мене, я ж отримав справжнє задоволення від серйозної пошукової роботи і відвідання нових місць.

Олександр ВОЛОЩУК, фото автора






Теги:Кабардино- Балкарія, Олександр Волощук, політрепресії, Сибір


Читайте також



Коментарі (0)
avatar