Народний мільярдер
Всесвітня жалоба за Стівом Джобсом наштовхує на ряд роздумів і порівнянь. Особливо коли накладаєш всенародну любов до Стіва Джобса на всенародну ненависть до українських скоробагатьків. І питання тут не в менталітеті українців чи історичних обставинах. Природа багатства Джобса є наслідком величезної працездатності і унікальної інтуїції
Питання в тому що природа багатства Джобса є наслідком величезної працездатності і унікальної інтуїції, натомість природа багатства більшості українських мільярдерів лише у наближеності до бюрократичного інструментарію перерозподілу колись всенародного майна. Якими б несчиленними були нажиті мільярди, але коли вони зароблені власним розумом, а не дерибаном всенародно нажитого, люди будь-якого майнового цензу в ставленні до цих "неприродніх монополій" завжди будуть демонструвати повагу і розуміння. А справа життя Стіва Джобса була побудована на пошуку доссконалості, але ніяк на спортивному інтересі накопиченння.
Справа життя Стіва Джобса не в розвитку ринку інформатизації – вся всенародна любов і повага полягає у тому, що Стів Джобс робив особу, особистість, громадянина вільнішим. Комп'ютер змінював традиційні відносини власника, роботодавця і найнятого працівника. Комп'ютер наблизив робоче місце до людини, стер кордони і фактично створив умови формування наднаціонального громадянина. Громадянина світу! Без кордонів і бюрократичних систем. Напевне сучасний Нестор Махно мав би народитися компютерним генієм!
А що пропонують суспільству експлуататори надр, черпальники природніх монополій? Мономіста довкола рудників із феодальною системою відносин роботодавця і найнятого робітника? Вбиту екосистему? Виснажені чорноземи? Питання не в трансформаціях пострадянської спадщини, питання у доміннуванні одноденок. Одноденок людей і одноденок-ідей! Останній зі скандалів, повязаних з Джобсом в Україні все з тієї ж площини – виголошена в Могилянці передерта в Джобса лекція. Коли люди, сповнені енергії первинного накопичення починають домінувати ще й у політиці, а особливо в державному апараті – горек тій державі! Горе тій державі навіть якщо у неї немає інщих діячів! Але ж інші є!
Відмінність наших мільярдерів від самого Джобса нагадує туж саму ситуацію з Джобсом. Можна передерти лекцію Джобса але неможливо предерти самого Джобса. І горе тій економіці котра порівнює лише кількість грошей, а не саму природу походження цих грошей. Глянеш на список Форбса, особливо на українську присутність у цьому списку і хочеться говорити про криве дзеркало. Можна навіть спробувати вивести певну формулу – українська частина списку Форбса є приниженням для середньостатичного українця в той час коли середньостатичний американець є приниженням американської частини списку Форбса. Тільки кого може втішити таке припущення? Хочу процитувати частину ефіру "Еха Москви" за участі Віктора Шендеровича:
В.ШЕНДЕРОВИЧ: Вот! Вот. Вот, ровно про это и речь. Это речь о том, что богатство богатству – рознь. И, вот, ровно в этот день, когда весь мир вспоминает и провожает Джобса и скорбит о его уходе, – двое наших в высоком суде Лондона, там, миллиардеров делят нашу с тобой, Ира, нефть... – кому из них именно принадлежит, кто у кого чего украл...
И.ВОРОБЬЕВА: Мы не рассматриваемся, я понимаю.
В.ШЕНДЕРОВИЧ: Да, мы не рассматриваемся. И вот взять русский список Forbes – за малюсеньким исключением поименным, который мы знаем, 1-2 человека приличных, – все остальные, когда они уйдут, куда мы все уйдем, ничего, кроме некоторого оживления среди конкурентов, это событие не вызовет. А Джобс, уход Джобса вызывает скорбь. Потому что: ребята, вы сделайте чего-нибудь, вот, изобретите чего-нибудь кроме схемы распила, которую тоже не вы изобрели. Ну, что-нибудь изобретите, что-нибудь сделайте, чтобы после вас осталось! Как осталось после Джобса, как останется после других миллионеров, да? После Майкла Джексона. Чтобы походка осталась, чтобы танец один остался... чтобы звук, как после Паваротти. Вы чего-нибудь оставьте после себя, тогда мир будет плакать. Как писал Марк Твен, надо жить так, чтобы даже гробовщик плакал на ваших похоронах. Да? Вот тогда гробовщик будет плакать на ваших похоронах. А это к разговору, кстати говоря, банальному разговору о том, что – ну, вот, богатых не любят. Кого как, кого как. А, вот, Стива Джобса почему-то любят. И я теперь даже знаю, почему. Потому что для меня это было просто одно из имен, – ну, Apple и Apple. Я сегодня прочел на сайте, опять-таки, "Эха" его лекцию в Стэнфорде.
И.ВОРОБЬЕВА: Да, да.
В.ШЕНДЕРОВИЧ: Совершенно!...
И.ВОРОБЬЕВА: Это заповеди, да.
В.ШЕНДЕРОВИЧ: Совершенно потрясающий человек. И дело не в том, что он – миллиардер. Он – миллиардер, потому что он – потрясающий человек.
И.ВОРОБЬЕВА: Я вижу, у вас есть, да?
В.ШЕНДЕРОВИЧ: У меня цитата одна: "Не позволяйте шуму чужих мнений перебить ваш внутренний голос. Имейте храбрость, доверяйте своей интуиции". Ведь Джобс вряд ли читал Пушкина, а повторил слово в слово, да? "Услышишь суд глупца и смех толпы холодный, но ты останься тверд, спокоен и угрюм". Он это написал, он к этому пришел. Может быть, чуть позже, чем Пушкин... – да, своим путем, своей жизнью. Совершенно поразительная лекция, совершенно поразительный текст. Вот, он... Это все связанные вещи. Вот, он, конечно, не поэтому миллиардер; он мог быть... Трамп – тоже миллиардер, да? И Дерипаска – тоже миллиардер. Он не поэтому миллиардер. Но поэтому, может быть, его так провожают. Он, действительно, уникальный человек, судя по всему, был. Действительно. И, кстати говоря, абсолютно уже личное... Сегодня по CNN гоняли все время пленки, его съемки с 1984 года... как поразительно меняется лицо, от такого, нагловатого удачника, такой, мальчик-мажор, 25-летний миллиардер, такое мажорное, нагловатое лицо, успешное, да?
И.ВОРОБЬЕВА: Ну, по-моему, не 25 было. Ну, не важно, да.
В.ШЕНДЕРОВИЧ: Около 30-ти. Ну, это можно посчитать, он 1955-го года. Да, ну, 30. 1984-го года уже лекция. 30-ти не было, извини. Вот, 29-летний, я сегодня видел эти пленки, такой – "мажор", да? Мажор Мажорович. И как менялось лицо, как с возрастом время отжимало, соскабливало глянец, соскабливало внешние признаки успеха – и в итоге то лицо, которое мы видим сегодня на вот этой вот последней фотографии – это лицо мудреца. Вот, к этому можно прийти... Оказывается, к этому можно прийти и через список Forbes совершенно потрясающим образом.
И.ВОРОБЬЕВА: Ну, Стив Джобс, я напомню... Все-таки, многие сегодня писали, что, мол, Apple, iPhone, iPad. Нет, далеко не только это. Просто потрудитесь там (к некоторым коллегам тоже обращаюсь), потрудитесь, все-таки, посмотреть, что именно сделал Стив Джобс, там, Pixar, iTunes, все эти революции. А по поводу его речи, на самом деле, тут мне другая цитата очень понравилась: "Оставайтесь голодными, оставайтесь безрассудными".
В.ШЕНДЕРОВИЧ: Да-да-да, это финал этой речи. Вот, "оставайтесь голодными" – это же, ведь, не про деньги было сказано.
И.ВОРОБЬЕВА: Конечно. Безусловно. Это не про деньги.
В.ШЕНДЕРОВИЧ: Это про то, что ты просыпаешься утром – и тебе еще чего-то хочется сделать. Сделать! Сделать. А если хорошо сделаешь, деньги придут. Они приходят за хорошо сделанным. В этом... Ну, в этом, в общем, и простой секрет успеха."
Коли починають перераховувати бренди Apple, iPhone, iPad, Pixar, iTunes, котрі і будуть довічними памятниками Джобсові хочеться запитати себе: – Де вони – всесвітньовідомі українські бренди? Якщо суд між класиками пострадянського первинного накопиченння Березовським і Абрамовичем може стати російською фішкою, подією з претензією на брендовість, то починаєш думати про те, що стільки ж людей в Україні чекає коли український такий собі -овський віпється кігтями в горлянку українського -овича. Бо люди, котрі доклалися до створенння такої державної системи, в котрій якимось джобсам народитися ще може пощастити, але ніяким джобсам реалізуватися неможливо апріорі, інакше довершити власний життєпис аніж ввіпятися собі подібним в горлянку просто не зможуть. Суть не в тваринній природі капіталу, суть в тому що одних великі фінанси роблять великими людьми, а когось великими звірима!
Володимир ЦИБУЛЬКО, “Українська правда. Блоги”
| Читайте також |
| Коментарі (0) |