На Божий суд я віддаю мучителів мого роду!

Виступ біля П'ятницької церкви Чернігова голови обласного товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка, журналіста Василя Чепурного, який чомусь не помітили місцеві ЗМІ.

...Вони сиділи на печі, звісивши брезклі, опухлі від голоду ноги у підставлені їх дочкою та невісткою ночви, куди стікала сукровиця.

Холодної осені 33-го року Самійло Чепурний та Євсентій Ященко - селяни з Авдіївки Понорницького району - помирали від голоду. У селі, оточеному полями, лісами, болотами, де голоду не може бути в принципі, українські селяни помирали від голоду.

Вони пішли на це свідомо, відмовляючись від тієї подобизни їжі, яку могла зготувати їх донька т невістка, а моя баба Лисаветка. Вони відмовилися від їжі, щоб вижили їх внуки, а мої батько і дядьки. Останню їжу комуністи забрали з-під мого батька, що лежав малим у люльці...

Свою родинну історію я розказую не тільки для того, щоб ми, українці, мали довгу пам'ять, але й щоб з мільйонів подібних історій ми ставили правильні питання.

Скажімо, якщо сучасна Німеччина платить досі внукам євреїв, замучених Голокостом, хоча вона не має жодного відношення до Третього рейху, то чому Росія не платить за Голодомор, вчинений Радянським Союзом, правонаступницею якого вона себе проголосила?

І ще - якщо хто й досі повторюватиме брехні про українців, які самі собі голодомор організували, якщо хто й далі захищатиме комуністичну партію та Росію, яка знищила мільйони моїх земляків і воює сьогодні з їх внуками, то таких людей я ...віддам на Суд Божий. А мої прадіди Самійло та Євсентій звідти, з небес, допоможуть. Амінь.