Івану Малковичу - 65!
Кілька років підряд я колядував чи щедрував у нього у видавництві за Бесарабкою. Бо займався поширенням української книги - нагадаю, що в 90- і роки українська книжка була такою рідкістю, що тільки завдяки ентузіастам, таким як Іван Малкович, що видавав книжки, і таким поширювачам, як Катерина Фотіївна Тарасенко у Чернігові чи Григорій Риженко у Ніжині, вона так- сяк доходила до спраглих українців. Ми ж у Чернігові - "ми"- це чернігівська "Просвіта" - проводили перший у місті книжковий ярмарок та, зрештою, відкрили єдину українську книгарню "Добра книга", що потім перетворилася в "Інтермеццо". Всі інші книгарні була завалені російською макулатурою, що зображала з себе високу літературу - скажімо, в магазині, яким директорствував чоловік голови обласної ради, продавали ну дуже потрібні українцям книги, як -то "Лиговский проспект" чи біографію Бірона, регента цариці Анни...
Тому видавництво Івана Малковича "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" стало джерелом для спраглих - ошатно видані, його книжки стало приємно навіть просто потримати в руках, любуючись. А якщо ще й читати... Зрештою, мій син виріс на книжках цього видавництва та аудіоказках Сашка Лірника... Тож я дякую і особисто і пам'ятаю й зараз читане малому синові: "Ой дуб-дуба, лізе дятел на дуба по дубовій драбині у червоній шапчині...".
Чому це розказую? Бо сьогодні Івану Малковичу - 65. Він знаний поет, скажімо, я навіть напам'ять знаю його "Зближалося на тридцять літ...", хоча мені далеко за 30 🙂 Його перші кроки в літературі вітали Дмитро Павличко та Ліна Костенко, з якою він творчо дружить і зараз - ось щойно у його видавництві вийшла давно очікувана поетична збірка Ліни Костенко "Вітер з Марсу". Він став свого часу наймолодшим членом Спілки письменників - його рекорд побив далекий його родич з Чернігова Іван Баран (по матерях вони зі знаного галицького роду Арсеничів).
Та все ж більше зробив для української культури Іван Малкович, як видавець. А назва видавництва - з Івана Франка, з його "Грицевої шкільної науки". Пам'ятаєте про "тумана вісімнадцятого" і "ото школа!" - "Ба!" - сказав Гриць"? 🙂
Тож з роси і з води, Іване Антоновичу! Ще поколядуємо, ще пощедруємо, ще... !
Василь ЧЕПУРНИЙ
Тому видавництво Івана Малковича "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" стало джерелом для спраглих - ошатно видані, його книжки стало приємно навіть просто потримати в руках, любуючись. А якщо ще й читати... Зрештою, мій син виріс на книжках цього видавництва та аудіоказках Сашка Лірника... Тож я дякую і особисто і пам'ятаю й зараз читане малому синові: "Ой дуб-дуба, лізе дятел на дуба по дубовій драбині у червоній шапчині...".
Чому це розказую? Бо сьогодні Івану Малковичу - 65. Він знаний поет, скажімо, я навіть напам'ять знаю його "Зближалося на тридцять літ...", хоча мені далеко за 30 🙂 Його перші кроки в літературі вітали Дмитро Павличко та Ліна Костенко, з якою він творчо дружить і зараз - ось щойно у його видавництві вийшла давно очікувана поетична збірка Ліни Костенко "Вітер з Марсу". Він став свого часу наймолодшим членом Спілки письменників - його рекорд побив далекий його родич з Чернігова Іван Баран (по матерях вони зі знаного галицького роду Арсеничів).
Та все ж більше зробив для української культури Іван Малкович, як видавець. А назва видавництва - з Івана Франка, з його "Грицевої шкільної науки". Пам'ятаєте про "тумана вісімнадцятого" і "ото школа!" - "Ба!" - сказав Гриць"? 🙂
Тож з роси і з води, Іване Антоновичу! Ще поколядуємо, ще пощедруємо, ще... !
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |