Мовчок про війну Росії з Україною

Роздум очевидця з нагоди сумнівного заходу на півночі української держави

Прикро, але цього дня, я нічого не почув українського, окрім пісень та чудового вбрання артистів сцени.

Вони хотіли з розмахом. І зробили. А задля масового «підняття» духу публіки у скрутний час ще й поширили солодкі чутки. Мовляв, на «празник» прибудуть народні депутати. І що мешканці старого козацького поселення будуть ощасливленими по повній! Недаремно ж поспішає на край Української Землі ще й голова обласної державної адміністрації разом з очільником обласної ради! Балакали навіть про литовського посла!? Ну, а найбільші знавці кулуарних пліток із життя «городського» бомонду гутарили про можливу присутністі московитів. З так званих «гарадов - побратімав». Про якійсь «Чєхав» чув.

Вже на старті ставало зрозумілим, що маємо приклад чергового роздмуханого піар-заходу новгород-сіверської міської влади для відволікання публіки. Від низки проблем, які останнім часом звалюються на голови містян, неначе березневий сніг. Чого тільки вартує «війна» Новгород-Сіверської громади з виконавчою владою стосовно тарифів на воду? Невипадково ж «мерія» новоспеченого міста обласного підпорядкування так і не ризикнула збирати мешканців на свій щорічний звіт?

Тож, як не крути, але палке бажання керівництва «городка» пошикувати суботньої спеки «під вивіскою» «5-го міжнародного літературно-мистецького свята «Нетлінне слово» виглядало майже абсурдним. У всякому разі на думку тих, для кого війна, горе країни, загибель українців у борні з московською навалою є темою не розмінною. Та що говорити, коли навіть від «Євробачення-2015» Україна відмовилась.

Мабуть тому, сторонній погляд на запропоноване святкування «невідомо чого» є необхідним у контексті принципової незгоди з проведенням таких непотрібних заходів за непростих умов у країні.

А коли так, то прибуття на так зване свято як найвищих посадовців з Чернігова, так і народного депутата Анатолія Євлахова, виглядало б досить дивним та й геть не коректним!? Хлопці з міського керівництва «перегнули палку»? Думаючими виявилися навіть сусіди. Приїхали тільки з двох районів зовсім не перші за ієрархією посадовці. Бо ж «не до гульок»! Хоча, як на мене, то гріх думати, що вибору не було. Бог для таких речей наділив людині голову. До того ж, з мізками. Тож порозмислити над традиційними «штучками» організації пустопорожніх свят (від часів Кучми-Януковича) мали час. На жаль, зробили так, як зробили.

Виходить, не приїхали гості! Був тільки чиновник від обласної культури. А двома потужними автобусами привезли чимало артистів від філармонійної установи Чернігова. Їх, невтомних трудяг сцени, у новгороді - сіверському автору цих рядків впродовж останніх двох десятиліть доводилось бачити частенько. Особливо розкішні костюми в національному стилі.

«Нетлінне Слово»! Відповідні сюжети навколо нього згадуються у Новгороді-Сіверському разів два-три за сезон. Обов’язково. Як «пішло-поїхало» у совєцьку добу, так і перетворилось на справжню духовну зброю «омосковщення». Спочатку під тиском совєцьких чиновників, а далі - руками емісарів «рускава міра» путінської ерефії. Щеб пак! Така смачна цукерочка для «5-ї колони» у контексті масованої брехні щодо УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ! Навіть теза, разів сто почута під час так званих «міжнародних свят «Нетлінне Слово» що, мовляв «Слово о полку Ігоревім» - то «спільний» твір з «історіі нашіх стран» є паскудною, ганебною та брехливою від початку.

Тому сьогодні, коли в країні йде Вітчизняна війна, не зрозумілою залишається мотивація заходу. Зрозумілішим, здається, був би крок влади міста не «надувати щоки», а пристати на пропозиції музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» і відзначати дату походу князя Ігоря науково-просвітницькими тематичними читаннями, учнівськими заходами у навчальних закладах тощо. Тим більше, що не завадять ніколи. Як кажуть «дешево й сердито».

Гіркий присмак залишає діяльність «батьків» міста останній рік. Від набуття Новгородом-Сіверським статусу «міста обласного підпорядкування». Неначе пішов іншою дорогою. Гору бере штучна пихатість. А перспектива бачення завтрашнього дня колишнього центра козацького полку та сотні все частіше прагне до перетворення Новгорода-Сіверського у «шумний центр» без національних ознак. Прикро, що на помилковому напрямку, остаточно втрачається українська складова, губляться прості традиційні громадські чесноти. Невипадково ж за 23 роки Новгород на Десні не став свідком жодного потужного заходу з уславлення Козацької доби України та її Героїв. Так само й ріже очі відсутність у місті, окрім пам’ятника Б.Хмельницькому, будь-якого натяку на Українську історію. Та навіть спадок, що традиційно прив’язується до «Слова…» є напівзруйнованим, позбавленим елементарного відчуття уваги.

Слава Богові, представникам нової виконавчої влади району вдалось, «нав’язавши», «навчити» заповнювати творчі репертуари концертів 100% українським змістом. І навіть після того, як Новгород-Сіверський штучно від’єднався від району, повернення до московського пісенного наповнення навряд вже відбудеться! Це перемога.

Співати Український Славень масово, на жаль, публіка ще не навчилась. Нема прикладу від відповідної масовості чиновників. Чому, добре знаєте, як проявляє себе українофобство та «путінофільство» у маленькому містечку. Хоча, у якійсь мірі, важку для прошарку держслужбовців кучминсько-януковицької доби вдалось зрушити з місця. У всякому разі вимога голови райдержадміністрації Олени Мовчан для чиновників відкрито поважати Гімн України дає плоди.

Серед відомих гостей, яких гордо анонсували щедрі на видатки свята та «хлібосольні» очільники, помітив лишень московського письменника Ю.Сбітнєва. Кажуть, що оселився літератор у Чернігові. Він відкривав виставку з дарованих ним же музею-заповіднику художніх робіт на тему «Слова…». Наймовірніше, цьому чоловікові було найважче на цьому «пекельному» святі. І зовсім не через поважний вік. Авторитетному авторові московії з українським корінням приходиться на 100% переглянути свій погляд на дії та вчинки дежави-агресорки. Адже пан Юрій, митець за волею долі, мав служити пером та словом імперії, яка підступно напала на Україну. Виявилось, що у житті не так все, як книжка писала і якими гаслами підневільних кормили.

Відчув щасливу мить, перебувачи у колі талановитих земляків на високому пагорбі над Десною. В той же день. Зранку. Місцеві поети з Новгорода-Сіверського та сіл району пропонували свої творіння. Тематика була різнопланова. І дарма, що ініціатори так званого свята забули про захід програми, який самі ж прописали першим пунктом. Здалось, що без присутності чиновників, як і необхідної підсилюючої апаратури, все відбулось по-домашньому. Природно. Від душі. Бо у нас досить розумні та інтелігентні бібліотекарі та вчителі. Свої серйозні наміри зрозуміти таємниці муз Каліопи та Кліо засвідчили учні медичного училища, шкіл міста, сіл, ветерани культури, вчителі, пересічні мешканці.

Тільки тут, на майданчику у підніжжя пам’ятника Єфросінії Ярославовни - дружини князя Ігоря цього дня прозвучали слова про російсько-українську війну, про мужніх захисників України, про підступність москалів… Слава Богові, нехай небагацько, як за чисельністю, але ще є люди, які полюбляють слова поетичної правди, любові до Батьківщини та рідної історії.

А Новгород-Сіверський заслуговує на урочисті заходи та свята геть не прив’язані до ідей та планів, народжених у ворожій московії. Бо це місто українське. Таким воно було споконвічно.

Борис ДОМОЦЬКИЙ