Відійшов Юрій Сбітнєв
Вчора на 90-у році життя помер відомий російський (він звав себе руським, не російським!) письменник, член Національної Спілки письменників України Юрій Сбітнєв.
Довідка.
Юрій Сбітнєв був правнуком новгород- сіверського педагога Сбітнєва, народився 1931 року у місті Верея Московської області. За своє довге життя працював робітником, журналістом в редакціях журналів "Смена" та "Огонёк", на радіо. Багато років жив і працював у Сибіру, а Нижню Тунгуску називав своєю другою батьківщиною. Про Сибір написав 20 книг, за його творами знято три художні фільми. Його книги перекладені на кілька іноземних мов.
У 2013 році письменник переїздить із підмосковного міста Талеж, де він жив з кінця 1980х років, в Україну. Він хотів викупити прадідівський будинок у Новгороді- Сіверському, але теперішні власники заломили велику ціну. Жив у Чернігові.
... До Юрія Сбітнєва може бути різне ставлення - дехто навіть підозрював мало не в якійсь диверсійній роботі. Насправді ж Юрій Миколайович, як мені здається, по- справжньому перейнявся поверненням до втраченої його родом вітчизни. Скажімо, він виступив ініціатором встановлення пам'ятника чернігівському князю Ігорю на Валу, його виступи перед читацькою публікою були виключно із симпатією до України. Пригадую, як одного разу, побачивши мене у вишиванці, став пригадувати - якою ж була вишиванка, що його мати вишила його батьку у тюрму, коли того репресували. І пригадав - синьо- жовта! Так що то ще треба подивитися який він росіянин...
Попри те, що ні разу не вдалося зустрітися з Юрієм Сбітнєвим без контролюючого супроводу, він доволі чітко висловлювався проти російської агресії, проти нападу Росії на Україну. Хоча, чесно кажучи, його твір "Великий князь" я припинив читати, коли в передмові угледів про "матушку Екатерину" - сиріч Катерину II... Щоправда, в український період він писав трохи інакше та все одно я не став шанувальником його творчості, хіба що сибірські речі треба прочитати...
І все ж йому вдалося повернутися додому. Він із задоволенням розказував які у нас "совсем другие люди", чим в Росії. На моє уточнення пояснив: позвав він майстра щось у квартирі відремонтувати, той зробив свою справу, взяв домовлену суму грошей і пішов. Тоді я здивувався - що ж тут особливого? "Как, да у нас бы надо бы ещё водку ставить да сидеть с ним пить!" - вигукнув старий письменник. А ще він так любив бувати в селі під Черніговом - коли сходилися родичі його приятелів, щось приносили на широкий стіл, вели неспішні розмови та співали...
Він таки повернувся до Дому. До України.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Довідка.
Юрій Сбітнєв був правнуком новгород- сіверського педагога Сбітнєва, народився 1931 року у місті Верея Московської області. За своє довге життя працював робітником, журналістом в редакціях журналів "Смена" та "Огонёк", на радіо. Багато років жив і працював у Сибіру, а Нижню Тунгуску називав своєю другою батьківщиною. Про Сибір написав 20 книг, за його творами знято три художні фільми. Його книги перекладені на кілька іноземних мов.
У 2013 році письменник переїздить із підмосковного міста Талеж, де він жив з кінця 1980х років, в Україну. Він хотів викупити прадідівський будинок у Новгороді- Сіверському, але теперішні власники заломили велику ціну. Жив у Чернігові.
... До Юрія Сбітнєва може бути різне ставлення - дехто навіть підозрював мало не в якійсь диверсійній роботі. Насправді ж Юрій Миколайович, як мені здається, по- справжньому перейнявся поверненням до втраченої його родом вітчизни. Скажімо, він виступив ініціатором встановлення пам'ятника чернігівському князю Ігорю на Валу, його виступи перед читацькою публікою були виключно із симпатією до України. Пригадую, як одного разу, побачивши мене у вишиванці, став пригадувати - якою ж була вишиванка, що його мати вишила його батьку у тюрму, коли того репресували. І пригадав - синьо- жовта! Так що то ще треба подивитися який він росіянин...
Попри те, що ні разу не вдалося зустрітися з Юрієм Сбітнєвим без контролюючого супроводу, він доволі чітко висловлювався проти російської агресії, проти нападу Росії на Україну. Хоча, чесно кажучи, його твір "Великий князь" я припинив читати, коли в передмові угледів про "матушку Екатерину" - сиріч Катерину II... Щоправда, в український період він писав трохи інакше та все одно я не став шанувальником його творчості, хіба що сибірські речі треба прочитати...
І все ж йому вдалося повернутися додому. Він із задоволенням розказував які у нас "совсем другие люди", чим в Росії. На моє уточнення пояснив: позвав він майстра щось у квартирі відремонтувати, той зробив свою справу, взяв домовлену суму грошей і пішов. Тоді я здивувався - що ж тут особливого? "Как, да у нас бы надо бы ещё водку ставить да сидеть с ним пить!" - вигукнув старий письменник. А ще він так любив бувати в селі під Черніговом - коли сходилися родичі його приятелів, щось приносили на широкий стіл, вели неспішні розмови та співали...
Він таки повернувся до Дому. До України.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |