Моє серце буде в печалі...

Галя має в житті єдине щастя - Фейсбук. Тут вона щаслива, весела, молода. Жінка робить селфі, виставляє фільтри - і на тих фото до всіх усміхається юна красуня.

Тут, у мережі, Галя забуває, що вона звичайна сільська сорокарічна жінка, чоловік Василь якої гарує в Польщі на будовах, діти - студенти університетів, що вона щодня доїть корови, обходить свині, годує кури й гуси, поле город і грядки, пере, прибирає. У всемережжі Галя перетворюється на принцесу. Особливо це підкреслюють східні чоловіки, які просяться до Галі в друзі й пишуть захоплені листи.

А з одним Галя серйозно потоваришувала. Аслан писав, що красивішої жінки він ще не бачив і що на таку красу треба лише молитися. Галя спочатку це сприйняла як жарт, але чоловік був таким переконливим, таким наполегливим, що жінка вже й не знала, що думати.

Щодня Аслан писав їй пишномовні епістоли, захоплювався її красою, запевняв, що одружився б із Галею, не замислюючись довго, жаль лише, що українка одружена.

Галя відповідала подяками, намагалася не переходити межу пристойности.

Проте з часом почала все більше думати про Аслана. Що не робить, а думка біля того клятого комп'ютера, який вечорами застеляє перед Галею весь реальний світ навколо й веде її в море задоволення й щастя.

Увечері, перемовившись по телефону кількома словами з чоловіком і дітьми, жінка сідає перед монітором і строчить листи Асланові. Той і собі не шкодує слів, а в один з вечорів зізнається, що безтямно закохався в українку й чекає її на березі теплого моря. Нехай Галя приїде до нього на кілька днів - і вони чудово проведуть час.

Галя нагадує, що одружена, але запальний чоловік по той бік екрана пише, що його це не спиняє, що Галин чоловік не мусить знати про їхні стосунки.

Галя трохи отямлюється й обурюється, пише, що не готова до такого. Аслан, здається, образився.
Він не пише до Галі кілька днів, і жінка сумує за його компліментами.

Нарешті від Аслана надходить повідомлення, у якому він каже, що все розуміє, що поважає жінку за її вірність, що все одно вона найкрасивіша у світі. Пишномовні компліменти ллються на Галю з монітора, і жінка знову відчуває щастя.

Зранку Галя прокидається з чудовим настроєм, але це душевне задоволення псує Василів голос у трубці. Чоловік незадоволений заробітками в Польщі, нарікає на погані умови, скаржиться на погану їжу. Галя все те слухає і думає, що її Василь ніколи не говорить таких слів, як Аслан, ніколи не каже компліментів, не присилає в повідомленнях листівок із квітами. Ніякої романтики.

Весь день Галя думає, що залюбки поїхала б до Аслана, покинула свого черствого чоловіка, а дітям змогла б допомагати й з далекої східної країни.

Сказати про це Асланові прямо Галя не може, бо не хоче принижувати свою гідність, тому весь день гадає про те, як натякнути на своє бажання.

Жінка думає, що треба спитати Аслана, що він зробив би, якби Василь прогнав Галю з дому. Цим запитанням жінка мала б підштовхнути співрозмовника до пропозиції руки і серця. Галя вже не дочекається вечора, у її голові постають картини романтичного кохання, казкових залицянь, відданого чоловічого лицарства.
Увечері сигнал сповіщає, що Аслан надіслав їй повідомлення, і Галя швиденько відписує. Звичні пишні привітання із солодкослівними звертаннями від Аслана налаштовують жінку на романтичний лад, і вона починає здійснювати свій ранішній задум.

Вона пише Асланові, що хотіла би знати, щоби він зробив, якби Василь прогнав її з дому.
Асланова відповідь шокує Галю: "Моє серце буде в печалі, кохання моє".

"І це все?" - думає Галя.
А тоді пише: "І ти не забрав би мене до себе?"

Жінка чекає відповіді хвилину, дві, три, потім хоче ще щось написати, але машина відписує, що адресат Галю заблокував.

Ганна АРСЕНИЧ - БАРАН